— Вирішила підзаробити під час відпустки. Вісім днів працювала офіціанткою на яхті в Греції. Її орендувала британська родина. Заробила 800 євро. З них чайових було 530, — говорить 20-річна Анастасія Цебрій. Працює адміністратором у ресторані швидкого харчування в Чернівцях.
— Раз на кілька років їжджу в Грецію на тиждень або два. Жінка, в якої винаймаю квартиру, запропонувала підробіток. Сказала, потрібна помічниця на яхту. Добре знаю грецьку. В дитинстві сім років з батьками жили в Афінах. Потім переїхали в Україну. Але вона в роботі не знадобилася. З гостями спілкувалася англійською. Робочий день починався о 8:00. В обов'язки входило обслуговування клієнтів під час сніданку, обіду та вечері. На кожного гостя було вісім різних видів келихів і склянок, кілька видів ложок і виделок. Перед роботою складала іспит на сервірування столу. Тарілки коштували 500 євро. Якщо б розбила одну, могла залишитися без зарплати. Між прийомами їжі дивилася за дітьми гостей. Їх було троє. Підлітки не спали до третьої ночі. Доти не могла піти відпочивати і я. Бо якщо захочуть чогось, треба піднести. Коли гості сходили на берег, прибирала в їхніх каютах. Протягом мандрівки побувала на 12 островах.
— Знайшла роботу в польському Вроцлаві на складі інтернет-магазину "Амазон". На кухні різала й чистила продукти, насипала порції, мила посуд, прибирала. Обіцяли платити 10 злотих за годину, а давали лише 7, — розповідає харків'янка Христина Савіна, 25 років. — Влаштувалася працювати через агентство. Там не назвали навіть фірму, куди направляють. Сказали тільки: "На кухню". Обіцяли, в кімнаті житимуть три-чотири жінки. Виявилося, по 9–10. Вимагали платити за житло. Хоча безкоштовне проживання було в умовах договору. Довелося сваритися. Врешті, за кімнату не платила. Дорогу туди й назад оплачувала сама. Від підприємства до будинку, де мешкали, йшла півтори години. Іноді нас забирала машина. Відпрацювала півроку та звільнилася. Бо затримували зарплату.
— Півтора року робив програмістом у Європі. Спершу переїхав у Польщу, потім вирушив у Німеччину, — говорить 37-річний Олег Дороняк із Дніпра. — Платили 4–5 тисяч євро залежно від проекту. Велика частина йшла на податки, бо був оформлений як приватний підприємець. Іноземці, що мають бізнес у Євросоюзі, сплачують більші податки, ніж місцеві. Оренда квартири обходилася в 500 євро. Кава в берлінській кав'ярні коштувала 3–5 євро. Щоб відвідати стоматолога чи проконсультуватися в офтальмолога, їздив в Україну. Так було дешевше та простіше. У Польщі мав страховий поліс. Зрештою, повернувся додому. Працюю на ту ж компанію, тільки віддалено. На зарплату дозволяю собі набагато більше, ніж в Європі.
2 
1
Коментарі