— У державі політику формують дві структури. Це Адміністрація президента й вулиця, — каже 32-річний Сергій Мельниченко, голова правління Коаліції учасників помаранчевої революції. — Простий народ добивається результатів, якщо організовано виходить на вулиці. Янукович це розуміє й робить усе, щоб вулицю нейтралізувати. Бо зроблять з ним те, що зробили з Кучмою.
Із Сергієм Мельниченком зустрічаємося в ресторані "Ланселот" на Лук'янівці. Щойно завершився суд, під час якого його звинувачували в порушенні порядку мирних зібрань. Оштрафували на 340 грн за організацію мітингу на сьому річницю помаранчевої революції. Суд забороняв проводити в цей день зібрання на майдані Незалежності.
— Місяць тому міністр Могильов виступав у Раді зі звітом. Приділив мені хвилин 5, — каже Сергій. Закурює сигарету. Замовляє молочний коктейль і каву. — Розповідав, що Мельниченко — лідер організованого злочинного угруповання, по ньому є кримінальні справи за Податковий майдан. Мовляв, я вербую спортсменів, щоб битися з міліцією. У матеріалах справи є відео. Там мій знайомий з Івано-Франківська про це розповідає. Його вивезли в ліс, дали текст. Мав вивчити напам'ять і на камеру розказати. 7 годин перезнімали, бо не міг усе це повторити.
Чому влада боїться вуличної опозиції?
— Парламентську опозицію можна легенько контролювати, а вуличну — ні. От влада і намагається усунути лідерів, які ще мають авторитет і можуть провести акцію. Присікають жорстко, щоб інші боялися.
Якщо дати людям свободу, вони не терпітимуть. Янукович це знає, бо відчув смак свободи ще в юності, коли вийшов на волю. Тепер не хоче, щоб цей смак відчули інші. Забирає всі можливі свободи — мирних зібрань, пересування, слова. Частоти на 2012 рік розділили серед наближених до влади телеканалів. Незалежну пресу давитимуть за допомогою податкової, позбавлятимуть реклами. Московський патріархат отримує надмірні переваги над іншими конфесіями. Це розділяє людей. Вони воюють між собою, а не з президентом.
У Мельниченка кожні 10 хв. дзвонить мобілка. Він збиває.
— Після помаранчевої революції люди розчарувалися в політиках, — продовжує. — Безкоштовно на вулиці не виходять. Людей збирає тільки "Свобода", за рахунок підтримки Західної України. Інші можуть вивести сотню-дві. На День Незалежності було 10 тисяч. Із них дві третини купили різні партії.
Скільки політики витрачають на організацію акцій?
— Людина отримує 25–30 гривень за годину. Якщо різні політики проводять мітинги одночасно, ціни ростуть. Хто більше платить, у того й більше людей. Доходять до 150 гривень за годину. Платять мінімум за 2 години. У мене кілька знайомих "кукловодів". Таких у країні зо два десятки. Хто отримав "заказ" — має більше. Хто тільки допомагає, бере собі по 2 гривні з людини.
Коли 2007 року Ющенко знімав Януковича з прем'єра, "регіонали" організували мітинг. Платили за 10 годин. Окремо — за тримання прапора. Людина обходилася у 300 гривень на день. 10 тисяч людей стояли місяць. Рахуйте, витратили 90 мільйонів гривень.
Протестна активність зростатиме?
— Так, на акції поступово виходитимуть все більше людей. Тут кожен мітинг важливий. Кожен факт об'єднання людей і розгону мітингу дають ефект. Колись іскри буде достатньо, щоб усі піднялися. Шляху назад уже не буде.
Які можливі сценарії подальшого розвитку подій?
— Якщо міліція перегне палицю, дійде до застосування реальних спецзасобів, бронетехніки, це може спровокувати жорстке протистояння. Можуть повторитися Єгипет або Туніс. Тоді швидко втрутиться Європа, щоб це локалізувати. Зараз Україна — буфер між Європою та Росією. Їм не потрібен конфлікт біля своїх кордонів.
Валити треба одночасно три гілки влади — законодавчу, виконавчу та судову. Всі вони сконцентровані в руках президента й ламати їх треба разом із ним. Якщо люди не піднімуться до 2015 року, Янукович встановить жорсткий авторитаризм і стане президентом удруге, навіть якщо проти нього проголосують 99,9 відсотка. А щоб змітати його силою, потрібна громадянська війна. Я не знаю таких вуличних лідерів, які повели б до цього.
Ознаки авторитаризму бачите?
— Парламент і уряд Азарова ні на що не впливають, а тільки виконують волю президента. Януковичу підкоряються правоохоронні органи, збройні сили. Три тижні тому прийняли в першому читанні закон, за яким він одноосібно приймає рішення, коли застосовувати війська. Може це зробити не тільки для захисту від терористичних актів, а й під час нападу на охоронні об'єкти. "Межигір'я" також визнають об'єктом, що охороняється.
Які проблеми можуть реально об'єднати людей?
— Можливо, таким гаслом стане "Владу геть!". Або економічні вимоги — зарплата, ціни, комунальні тарифи. Влада кидатиме подачки, але бюджет не витримає й доведеться брати кредити за кордоном. Щоб віддавати позички, знову підніматимуть ціни.
Вимога звільнити Юлію Тимошенко може об'єднати?
— Пізно. Питання її посадки — це особиста й категорична позиція президента. Він відчуває, що в країні немає настільки харизматичного оратора, як вона. Тимошенко може говорити неправду, але робить це красиво, і їй вірять.
Чого не вистачає іншим опозиційним політикам?
— Арсеній Яценюк — розумний, уміє спілкуватися, але не має харизми. Він не зможе об'єднати націю. Олег Тягнибок — жорсткий, однак націоналізм частина людей не сприймає. Анатолій Гриценко — виважений, правдивий, каже розумні речі, але не може говорити їх так, щоб люди його почули. Кириленко симпатичний багатьом, однак говорить без іскри.
Чи зможе опозиція згуртуватися навколо Тимошенко?
— Змогли б, якби вона вийшла. Але Тимошенко або не випустять у найближчі роки, або під Новий рік отримає помилування від доброго царя Януковича. Тоді з'являться підозри, що вона співпрацює з ним, а значить, Тимошенко не зможе стати лідером.
Можливо, той, за ким підуть люди, з'явиться з вулиці. Якщо матиме відповідні задатки і бажання вести за собою.
Говорять, що Тимошенко усунули від прийняття рішень у "Батьківщині". Опозиції вигідно, щоб вона сиділа?
— У "Батьківщині" альтернативи Тимошенко нема. З нею спілкуються, сподіваюся, щось узгоджують. У тому числі — голосування по новому виборчому закону.
Ви будете балотуватися у наступну Верховну Раду?
— Ні в якому разі, — відкидається на спину. — До депутатів ставлення яке? Усі подонки. Я на вулиці можу більше, ніж у парламенті.
Сергій Мельниченко кличе офіціантку, розраховується банківською карткою.
Поїхав на три дні, а повернутися забув
Сергій Мельниченко родом з Івано-Франківська. Мати — підприємець, батько — на пенсії.
Закінчив місцеве училище міліції, Прикарпатську філію Академії внутрішніх справ, Національну академію внутрішніх справ. Сім років працював у міському управлінні міліції та транспортній міліції. Потім — креативним директором рекламного агентства "Арт". Мав бізнес, пов'язаний зі зведенням дерев'яних будинків, саун. 2004 року планував повернутися до міліції та поїхати миротворцем в Ірак.
— Моя особова справа вже була в Києві, але почалася помаранчева революція. Я пішов до мера Зиновія Шкутяка, який тоді очолював штаб "Нашої України" у Франківську, домовився вести колону автобусів із мітингувальниками на Київ. Як кажуть, поїхав на три дні, а додому повернутися забув, — сміється.
Двічі розлучений, дітей не має.
Придумав акцію проти Табачника
У вересні 2011-го студентка Києво-Могилянської академії 17-річна Дар'я Степаненко тицьнула квітами в обличчя міністру освіти Дмитрові Табачнику. Це відбулося під час саміту міністрів освіти СНД у Києві.
— Це була моя ідея, — каже Сергій Мельниченко. — Шукали неповнолітню, щоб на неї не могли завести кримінальну справу. Даша — смілива дівчинка, одразу погодилася.
3 
1
Коментарі
97