Центральна виборча комісія зареєструвала останніх кандидатів у народні депутати у п'яти проблемних округах. Загалом їх 189 осіб. 14 листопада о 24.00 ЦВК завершила приймати документи. Останнім за 1,5 год. до цього їх приніс Віктор Пилипишин, кандидат по округу №223 у Шевченківському районі Києва. Він очолював його держадміністрацію і рік тому балотувався від нього.
На сайті Центрвиборчкому виклали біографії кандидатів та їхні програми. Вибори відбудуться 15 грудня.
— В Україні небагато хто цікавиться програмами кандидатів у депутати, — розказує політтехнолог 40-річний Денис Богуш. — Бо їх зазвичай не виконують. Сприймають так: якщо людина йде від "Батьківщини", буде її бійцем. Якщо від Партії регіонів — має свої завдання. Програму інколи читають, якщо хтось іде самовисуванцем. Аби розуміти, що представлятиме і як працюватиме.
Які негативи через те, що людям байдуже до передвиборних програм?
— На минулих виборах до Верховної Ради "Свобода" отримала 10 відсотків голосів. 5 — це традиційна ніша, ще 5 — люди, які їй повірили. Якби вони прочитали програму, в них заворушилося б волосся на голові (заборона абортів і графа "національність" у паспорті. — "ГПУ"). Так само з комуністами. Вони називають себе атеїстами, а в газеті "Комуніст" пишуть про зустріч патріарха Кирила. Це суперечить їхній ідеології.
Українців привчили обирати скоріше відчуттями, ніж розумом. Якщо приїхати в будь-яке село в Донецькій області й спитати, як людина ставиться до НАТО, та відповість: "Ненавиджу". А що воно таке, зазвичай не знає. Це результат емоційного впливу. Народом легко маніпулювати, якщо він не думає і не читає. Торішні вибори продемонстрували, що майже в усіх регіонах голос можна було купити за 300 гривень.
Яка роль програм у виборчій кампанії?
— Це залежить від того, що задокументовано. Якщо у трьох пунктах усе доступно виклав, її можна всебічно використовувати. Програма — ризикована штука. Якщо зробиш неякісну, опоненти потім зіграють на цьому. Скрізь нагадуватимуть про невиконані пункти. Наталія Королевська обіцяла пенсію 500 євро та вдвічі вищу зарплату. Її призначили міністром соцполітики. На цій посаді вона побачила реальну ситуацію. Тепер викреслила б цей момент зі своєї програми.
Хто їх пише і скільки це коштує?
— Інколи самі кандидати. Але найчастіше — група експертів із різних напрямків. Це обходиться приблизно у 5–10 тисяч доларів. Хоча автори, які складали програми для політсил "Україна — вперед!" та "Озиме покоління", взяли близько 100 тисяч доларів.
Як правильно викласти програму?
— Вона має бути з п'яти розділів: соціальне забезпечення, регіональна політика, економіка, освіта з медициною та діти. Кожен треба розширити підпунктами. Якщо кандидат не провладний, обов'язково повинен зазначити: владу — на нари.
Чи дотримується хтось обіцянок?
— Партія регіонів обіцяла двомовність — проголосували законопроект про регіональну мову. Хоча Донецьк чи Одеса краще жити від цього не почали. Ще виборці дали "регіоналам" мандат, аби відносини із Росією покращилися. "Регіони" працювали над цим. Потім курс довелося змінити.
Як змусити кандидатів у депутати складати реалістичні програми і виконувати їх?
— Для цього мусить бути контроль. Зараз маємо багато громадських організацій, які відстежують діяльність депутатів. Іще люди вчаться на таких прикладах, як із батьком та сином Табаловими. Їх обирали до парламенту під брендом партії Тимошенко, хоч для Кіровоградської області більше робили "регіонали". Коли стали депутатами, перейшли до Партії регіонів. Наступного разу виборці будуть уважніші.
2 
1
Коментарі