— Вибачте, що змусив так довго чекати. Але тепер я весь у вашому розпорядженні, — говорить із порога 40-річний Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва. На зустріч запізнився на годину, бо стояв у заторі. Запрошує до офісу установи. На вхідних дверях табличка "Приймальня народного депутата Бориса Тарасюка". У приміщенні стіни завішані фотографіями в рамках. Там — закордонні поїздки українських дипломатів. Є подяки від колишніх міністрів закордонних справ: Арсенія Яценюка, Петра Порошенка та Костянтина Грищенка. Йдемо до кабінету Тарасюка.
Ви казали, що Україна дає багато приводів для зневаги. Досі так вважаєте?
— Є певні речі, дуже помітні в міжнародному середовищі. Зокрема, дистанція між словом і ділом, необов'язковість, легковажність. Вони викликають недовіру. Це є визначальним у сприйнятті України за кордоном.
Який вона має імідж?
— Переважає негативний. Є рейтинги, які формують сприйняття України. За одним — дуже корумпована. Водночас — доволі відрита. До нас легко приїхати, але нам бракує інфраструктури, яка могла би привабити велику кількість гостей. Зараз це образ "країни-невдахи", — хитає головою.
Як різниться оцінка України Заходом і Сходом?
— На Заході ключовий фактор скепсису стосується високого рівня корупції, поганого інвестиційного клімату, умов ведення бізнесу. В Росії ці питання не такі важливі. На Заході сподіваються, що ми європеїзуємося, поважатимемо демократичні принципи. Росіяни постійно очікують лояльності, підлеглості. Бачать нас як країну-сателіта. Оскільки Україна не виправдовувала цих очікувань, отримуємо роздратування.
Який це матиме ефект у майбутньому?
— Безвекторність дає простір для маневру, але надто високою репутаційною ціною. Доки наївно думатимемо, що можна гратися словами й принципами, капіталізація бренду "Україна" швидко знижуватиметься.
Як на Заході сприймають президента Януковича?
— Немає єдиного сприйняття. Янукович став знаний 2004 року — завдяки спробам фальшування виборів. Пізніше це відійшло на другий план. На нього почали дивитись як природне породження цієї держави.
Дзвонить телефон. Сушко розповідає про плани на наступний день. Фотограф просить пересісти на диван.
— Може, мені ще й лягти? — жартує Олександр Валерійович.
Чотири працівниці офісу починають сміятися.
— Зараз чергова хвиля вдарила по репутації Януковича, — продовжує. — Це проблема Тимошенко. Обставини склалися так, що в західній громадській думці вона постала як жертва несправедливих політичних переслідувань. А Янукович — як мстивий автократ, що зганяє свої комплекси на попередниках.
Які шанси на підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом?
— Мінімальні. Без конкретних кроків, що дадуть змогу Тимошенко виїхати, Угоди не буде. Це реалії, з ними треба рахуватися.
Влада планує її відпускати?
— Ні. Більше того, має намір скористатися з "фактора Тимошенко", аби приховати справжні причини провалу Вільнюса. Вони лежать насамперед у неспроможності закрити бюджетні питання. При цьому Янукович хоче балансувати і виграти час та більше простору для маневру.
Верхівка побоюється, що надмірне зближення з Європейським Союзом означатиме необхідність упровадження не властивих їй правил. Підриватиме її систему владарювання. Тому намагається зберігати дистанцію. За європейськими нормами, після виборів влада змінюється. А наші можновладці не готові думати, що треба буде віддати її.
Що ще з європейської практики є неприйнятним для них?
— Боротьба з корупцією. Не розуміють, як покласти край теперішній системі відносин, де влада є джерелом збагачення.
Що в цій ситуації потрібно робити опозиції?
— Опозиція права в тому, що намагається відстояти європейський вектор, принаймні на словах. Якщо підписання угоди зірветься, отримає блискучий прапор для своєї подальшої кампанії.
Але опозиціонерам потрібно довести свою спроможність очолити рух проти чинної влади. Це по-перше. А по-друге — мати програму реформ і переконати суспільство в тому, що її реалізують.
До яких кроків слід удатися конкретно Кличку, Яценюку, Тягнибоку?
— Усі опозиціонери зосереджені на тому, що треба повалити "злочинний режим". Але немає конкретної програми реформ із реалістичним порядком здійснення.
Є думка, що зірвання Угоди здатне спровокувати в Україні масові конфлікти.
— Люди підтримують курс на Європу. Але заворушення можливі тільки сукупно з чимось — падінням рівня життя, спробою маніпулювати виборами. Може статися соціальний вибух. Бюджетна криза очевидна. Країна живе в борг. Це не може тривати довго. Календар наш такий: Вільнюс 28 листопада і потім вибори президента — в лютому 2015 року. За цей час щось має визначитися.
Якщо Асоціацію провалять, коли можлива повторна спроба?
— Європа зробила багато чого, аби "план А" відбувся. Це сприятлива ситуація. Наступного року такого не буде. Хоча теоретично існуватиме шанс підписати Угоду разом із Грузією і Молдовою влітку 2014-го. Проте, скоріше за все, процес відкладуть до 2015 року.
Щоб Угоду підписав новий президент? А якщо главою держави знову стане Янукович?
— Треба спочатку мати чітке уявлення, хто ним буде. Ми поки що не знаємо.
Коли можна чекати на ратифікацію Угоди у разі її підписання?
— Вона набуває чинності в два етапи — спочатку економічна частина. Її можна запустити одразу після затвердження нашою Верховною Радою, не чекаючи ратифікації парламентами країн Євросоюзу. Решта документа запрацює тоді, як усі 28 парламентів країн-членів затвердять її.
Чи можливий розкол у суспільстві? Адже є й чимало прихильників Митного союзу.
— Їх із часом меншає, але все одно це до третини населення. Немає того напруження, яке свідчило би про небезпеку національній єдності. Не йдеться про скасування зони вільної торгівлі з Росією. Ми хочемо зону вільної торгівлі з ЄС — на додачу. Це створює баланс, комфортний для середньостатистичного українця.
Скільки часу від підписання Угоди мине, перш ніж більшість українців відчують позитивні зміни?
— Угода — інструмент, аби допомогти Україні здійснювати реформи. Не бачу серед наших політиків тих, хто готовий піти на непопулярні заходи і прискорити ці процеси. Найреалістичніший сценарій — тривалий еволюційний процес. Асоціація передбачає впровадження різних заходів протягом 10 років. А деякі тривають і довше. Через 15 років в Україні мають бути запроваджені близько двох третин європейських норм права.
Якою на той час буде Європа?
— Вона зміниться. Переживе кризові явища і рухатиметься далі. У ЄС через 15 років входитимуть іще кілька країн колишньої Югославії. Вироблять гнучкіші механізми реагування на кризи.
50 країн відвідав Олександр Сушко. Найбільше подобаються Хорватія, Іспанія, Грузія.
Читає Пелевіна і слухає "Квін"
Олександр Сушко народився в місті Умань на Черкащині у родині викладачів музики. У Кіровоградському педінституті вивчився на вчителя історії. Закінчив аспірантуру в Інституті світової економіки Академії наук. 1998‑го став кандидатом політичних наук.
Шість років працював директором Центру миру, конверсії та зовнішньої політики. З 2006-го — науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва, заснованого екс-міністром закордонних справ Борисом Тарасюком. Структура аналізує зовнішню та внутрішню політику, процеси євроінтеграції, відносини України з ЄС і НАТО. Інститут видає часопис "Євроатлантика", до наукової ради якого входять американський політолог та соціолог Збігнєв Бжезинський і лідер УДАРу Віталій Кличко.
Улюблені автори — російський прозаїк Віктор Пелевін, французький філософ Бернар Вербер, чеський письменник Мілан Кундера. Слухає музику Бориса Гребенщикова, Девіда Бові та гурту "Квін".
Одружений удруге, дітей не має.
2 
1
Коментарі
7