Кошториси й баланс Національної кампанії "Нафтогаз" вісім років відстежував народний депутат 59-річний Валерій Асадчев. У парламенті ІІІ-ІV скликань він працював заступником голови Бюджетного комітету.
— Ми завжди намагалися зробити так, щоб "Нафтогаз" не був збитковий, — розповідає Валерій Михайлович. — Хоча десь починаючи з 1999 та 2000-х, за ініціативою Юлії Тимошенко (тодішнього віце-прем'єра з паливно-енергетичного комплексу. — "ГПУ"), "Нафтогаз" обклали дуже великими податками. Він платив значні кошти в бюджет — і з транзиту газу, і з його видобутку.
Як високе оподаткування зашкодило "Нафтогазу"?
— Податкове навантаження, що наклали на "Нафтогаз" і яке є до сьогоднішнього дня, дуже серйозно стримало розвиток всієї галузі. Якби ми ці гроші хоча б частково лишали компанії на її розвиток, могли б провести її переоснащення і модернізацію. Мали б тепер більше власного видобутку газу, більше надходжень до бюджету. Думаю, наступний Бюджетний комітет повинен прискіпливіше і серйозніше подивитися на роботу цього українського монополіста.
Як в інших країнах розвивають газопромислову галузь?
— Російському "Газпрому" фактично надані всі преференційні можливості та права для розвитку. Він діє як велика державна машина. В Україні навпаки. Створивши таку потужну єдину систему нафтогазового комплексу, зробили все можливе, щоб вона не могла розвиватися. Тому в майбутньому треба дуже серйозно подивитися на його кошторис, витрати. Треба запровадити прозорий механізм контролю, якого немає: там іде й казнокрадство, і нецільове використання коштів. Водночас "Нафтогаз" не має сьогодні реальних можливостей для серйозного розвитку. Зокрема, купівлі нового обладнання. Не секрет, що ми сьогодні видобуваємо газ із родовищ не нижче 5 кілометрів. А фахівці вважають, що великі поклади розташовані нижче цього рівня. У нас така техніка відсутня. Купувати її за кордоном — достатньо дорого. Але якщо таку техніку придбати, вона має себе окупити й давати Україні можливість знімати залежність від імпортного російського газу.
Як реально знизити ціну на газ?
— За час перебування у Верховній Раді я бачив усю послідовність розрахунку по газу. 1998 року застав часи, коли діяла так звана угода з Туркменістаном про поставки їхнього газу та розрахунки бартером. Бартерні розрахунки вели за ціною 50 доларів за тисячу кубометрів блакитного палива. Звичайно, ці схеми були непрозорі та достатньо корупційні. Але в цілому Україна отримувала приблизно від 21 до 25 тисяч кубометрів газу — фактично безкоштовно.
Україну часто звинувачують, що вона відмовилася від цієї вигідної угоди. Але це не так. Тоді Росія викупила фактично весь туркменський газ, ставши його одноосібним оператором. І приблизно вже 2004 року було зрозуміло, що ця угода не діятиме, бо Туркменістан уже не є вільним суб'єктом по цій угоді, і домовлятися доведеться вже з Росією. Тоді вперше виникло питання, що з бартерних розрахунків треба переходити на грошові.
Хто припинив ці бартерні стосунки?
— Віктор Ющенко був вимушений це зробити. Адже Туркменістан вийшов із цієї угоди. Перша угода, яку підписали тоді по грошових розрахунках із Росією 2005 року, була дуже вигідна Україні. Підписував її голова "Нафтогазу" Олексій Івченко. Ціна — 95 доларів за тисячу "кубів". І була пряма прив'язка до ціни транзиту до Європи: будь-яке підвищення ціни на газ автоматично піднімало ціну за його транзит.
Івченко тоді дуже серйозно критикували як Партія регіонів, так і Юлія Тимошенко. Звинуватили, що запровадили структуру "РосУкрЕнерго" як посередника. Хоча відомо, що на цьому українському ринку доти було багато посередників, але ціна й умови надто вже вигідні. "Регіонали" тоді заявили, що повернуться до влади і знову зроблять 50 доларів за кубометр газу. Коли вони прийшли до влади 2006-го, і знову Янукович став прем'єр-міністром при Ющенку, то спочатку ціна підскочила до 130, а потім — 180 доларів за тисячу "кубів". Прив'язку ціни до транзиту просто розірвали. Потім уже Тимошенко підписала відому угоду на 450 доларів за тисячу кубометрів газу. Вона захотіла одного посередника прибрати, а свого поставити. Через це почалися всі ці конфліктні ситуації.
А я дивлюся просто на ціну. Коли ви йдете на ринок, як ви там купуєте? Дивитеся на ціну та на якість. Якщо нас влаштовувало 180, то навіщо ми їхали і підписували 450? 95 було ж краще, ніж 130 чи 180? От де треба шукати винного. Зробимо політичну оцінку тієї ситуації. Чому раптом прем'єр-міністр терміново виїжджає в Росію, чому показує фальшиве рішення Кабміну голові "Нафтогазу" Олегу Дубині? Заради чого вона це робить? Пояснювати, ніби Україна сиділа без газу, це — неправда. В українських сховищах було стільки газу, що його вистачило б на всю зиму. На той час президент Ющенко домовився з європейськими структурами про створення спільної асоціації, що могла б підписати тристоронню угоду між Україною, Росією та Європою, де обумовити все пов'язане з ціною, відповідальністю і так далі. Звичайно, для Росії це було абсолютно невигідно, вона використала свої важелі впливу на Тимошенко.
Чому чинній владі не вдається домовитися про зниження ціни на газ?
— "Регіони" ратифікували Харківську угоду і взяли відповідальність від імені суверенної держави Україна — от чому ми сьогодні платимо таку ціну і не можемо скасувати цю угоду. Повними винуватцями сьогодні є чинна влада. Якщо б вони в Харкові не підписали угоди, то Україна могла б запросто скасувати її. Навіть в односторонньому порядку через Стокгольмський суд. Бо не відповідала загальним вимогам великої міждержавної угоди між Україною та Росією і ратифікованою обома парламентами.
2 
1
Коментарі