Після більш ніж двох років ув'язнення екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко знову на волі. Президент Віктор Янукович у терміновому порядку видав указ про його помилування. Екс-міністру навіть не довелося про це просити — про помилування поклопотала омбудсмен Валерія Лутковська.
832 дні неволі
У середу, 3 квітня, Вищий спеціалізований суд відхилив касаційний позов захисту Луценка, залишивши його вирок — 4 роки ув'язнення — в силі.
Але вже в п'ятницю ввечері, 5 квітня, несподівано з'являється термінове подання омбудсмена щодо звільнення Луценка. Думати, що це особисте бажання Лутковської — більш ніж наївно. Стало зрозуміло — з дня на день Янукович з "барського плеча" помилує екс-міністра.
І дійсно, вже у неділю Луценко виходить на свободу. За плечима - 832 дні за ґратами, безліч хвороб, лікарень та абсурдних судів. За цей час у нього була можливість не лише прочитати 300 книжок, а й переосмислити деякі речі і в політиці, і в собі, вважають експерти. Після часів перебування в "помаранчевому" уряді, Луценко може постати в якісно новому вигляді.
Навіщо це Януковичу
Справа Луценка поряд зі справою Юлії Тимошенко — дві больові точки Януковича, на яких вже два роки топчуться і міжнародна спільнота, і українська опозиція. Експерти неодноразово запевняли: ці справи — найбільша помилка президента.
За останні два роки жодна зустріч Януковича з представниками ЄС не проходила без хоч дрібної згадки про ці справи. В усіх резолюціях Європарламенту одна з основних вимог — це звільнення політичних в'язнів та припинення вибіркового правосуддя.
Ще кілька місяців тому Янукович почав натякати: з Луценком справу можна вирішити. Те саме він казав і на саміті Україна-ЄС у Брюсселі. Однак Луценко продовжував сидіти. "День "Ч" має настати у травні цього року — саме до цього часу Європа дала Україні, а точніше, Януковичу, шанс виправитися. Інакше Угоди про асоціацію з ЄС, яка має бути підписана у листопаді цього року, Україні не бачити.
Натомість, одразу після саміту дії влади були протилежними: позбавлення мандата нардепа Сергія Власенка, непризначення виборів у Києві, парламентська криза і скандальне "виїзне" засідання ВР більшості, розмови про можливе проведення референдуму та зміну політичної системи.
Поспіх Януковича зі звільненням Луценка зрозумілий: для президента набагато краще помилувати екс-міністра, ще й зі своєї волі, аніж вирішити питання з Тимошенко та купу інших проблем. Тим паче, це на певний час послабить тиск Європи на Януковича і може навіть дасть їй підставу закрити очі на багато інших речей, зокрема і намагання Януковича змінити "під себе" виборче законодавство.
"Зі сторони Януковича це була демонстрація того, що все залежить саме від нього і це його особиста політична воля, - переконаний політолог Сергій Таран. - Янукович хоче продемонструвати, що він особисто вміє прислухатися до того, що говорять йому міжнародні колеги і що це було його персональне рішення. Це, на його думку, має працювати на підвищення його статусу на міжнародній арені".
Крім політичної угоди з ЄС, болючим для влади залишається і поновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом.
"Влада була змушена піти на звільнення Луценка, тому що відбувається тиск Заходу, - вважає нардеп, соратник Луценка нардеп Олесь Доній. - І цього тиску влада боїться не тому, що буде зупинена політична євроінтеграція, а тому що це стоїть на перешкоді економічним інтересам, що уособлює інтереси великого капіталу, олігархату. Вибіркове судочинство стало перешкодою для їхніх економічних інтересів".
Президент розраховує, що тепер до нього хоча б на певний час не будуть чіплятися із темою Тимошенко. Гра у доброго "царя-батюшку", який милує своїх підданих, у Януковича майже вдалася. Але навряд чи це стане переломним моментом у взаєминах із Заходом — так просто в ЄС тему Тимошенко на гальмах не спустять.
Так, соратник Луценка, екс-нардеп Володимир Філенко переконаний: "Луценка випустили для того, щоби не випускати Юлю".
"Також тут спрацювала "місія Квасневського-Кокса", яка в Європі була піддана серйозній критиці за те, що вони не можуть впоратися зі своїми амбіціями. Тому, певно, вони знайшли якісь слова для Януковича, якісь аргументи", - додав він.
У свою чергу експерт Олексій Коломієць зауважив, що самого звільнення екс-міністра для Європи буде недостатньо: "Одного Луценка не вистачить в жодному разі. Тиск Європи на Україну має бути тільки підсилено, бо у них (Заходу — ред.) немає іншого виходу".
"За 829 днів неволі я мав час, щоб відповісти на ключове питання кожного політичного ув'язненого – не за що, а для чого я сиджу в тюрмі?, - написав Луценко за кілька днів до звільнення. - Але з часом... я став думати над тим, для чого я сиджу не з точки зору інтересу Януковича і Ко, а для чого мені даний цей час з точки зору моєї особистості і країни, якій я служу. Відтак я став розуміти, що маю нагоду прочистити свою замулену криницю, досягнути тільки в тюрмі можливу свободу думки, свободу слова і свободу планів".
Новий "штик" опозиції, чи політичний конкурент?
Звільнення польового командира і активного опозиціонера стане не меншим випробуванням і для опозиції. Навряд чи хтось із трійці опозиційних лідерів сподівався побачити екс-міністра на свободі до президентської кампанії, незважаючи на всю риторику та гасла.
Але поки що Луценко навряд чи створить конкуренцію опозиційним лідерам, а скоріше навпаки — лише їм допоможе. З його досвідом польового командира, двома роками тюрми та неабиякими ораторськими здібностями, яким можуть позаздрити всі три опозиційних лідери, — Луценко може стати рупором опозиційних Майданів, таким чином, підсиливши опозицію.
"Луценко, як і Юлія Тимошенко, ніколи не йшов з політики. Але доля Луценка зараз абсолютно не зміниться, зміниться тільки його дислокація, - зауважив Таран. - Але, звичайно, у нього з'явиться певний моральний бонус, бо він вистояв, не зламався, не написав листа про помилування і вів себе досить гідно. Він може стати досить вигідним для опозиції і зробити її більш динамічною".
Натомість Олексій Гарань переконаний: "Те, що вийшов Луценко — важлива моральна перемога і для нього, і для опозиції. У своїх листах, які писав із в'язниці, Луценко давав дуже прагматичні оцінки ситуації — критичні і до опозиції і до самого себе, самокритичні. Тому зараз він буде своєрідним "моральним авторитетом" і його слово буде багато важити".
3 
8759
Коментарі
52