- Коли закон Колісніченка-Ківалова протягнули 3 липня – це була суто бандитська акція, - вважає народний депутат і член партії "За Україну!" Володимир Мойсик. - Коли вони хотіли протягнути його вперше, то ми не допустили цього кулаками. Потім його ухвалили напівпідпільним шляхом.
Закон "Про засади державної мовної політики" не підписаний. Давайте з'ясуємо статус кво, чим наразі визначається мовна політика в Україні?
- У 1992 році був ухвалений закон про мови, потім у 1996-му була прийнята Конституція, де у статті 10-ій обумовлюються засади мовної політики. І саме ця стаття тоді викликала найбільше суперечок, разом з державним прапором, гімном та тризубом. Та все ж Конституцію ухвалили і там записано, що державною мовою в Україні є українська, - Мойсик дістає склеєний скотчем примірник Конституції, де на полях олівцем зроблені примітки. – Це примірник з першого накладу 96-го року. Крім того, в Конституції закладено два поняття – функціонування та використання. Функціонування – для української мови в усіх сферах суспільного життя, використання – для мов національних меншин. Тобто закон Колесніченка-Ківалова просто не може й не міг би називатися "Про засади державної мовної політики". Вони визначені основним законом України – Конституцією.
Однак саме так він називається і саме ним тепер пропонують визначати функціонування мов у країні...
- У принципі не може існувати ніякого закону, який би підтверджував, чи спростовував статус української – це конституційне положення. Так само, як не можна писати закон про засади здійсненням президентом своїх функцій, про засади Конституційного Суду, чи про засади Верховної Ради – це закріплено в Конституції, абсолютно і без винятку. Ми так скоро доживемося до того, що два депутати сумнівної поведінки запропонують закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики держави.
Але ж за двадцять з лишнім років незалежності й президент, і парламент неодноразово зверталися до мовного питання, тож, можливо, все-таки потрібні якісь закони чи тлумачення?
- Мовне питання завжди ставало предметом спекуляцій перед кожними черговими виборами. Комуністи, Партія регіонів довго на цьому грали, мовляв, Схід та Південь України просто волає і не може дочекатися, поки дадуть статус державної мови російській. Не треба хліба – дайте закон про мову. А розтлумачив уже давно Конституційний Суд.
Це коли в судах намагалися запровадити російську мову?
- Нагадаю рішення Конституційного суду від 14 грудня 1999 року. Це три роки по тому, як ухвалили Конституцію. Суд ще був державним, а не правовим відділом Адміністрації президента чи Кабміну. Він абсолютно на підставі статті 10-ї Конституції дав тлумачення, що під державною мовою розуміється мова, якій державою надано правовий статус обов'язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя до яких належить й судочинство теж. Тоді суд закріпив, що в судочинстві зовсім не може бути інших мов, ніж українська мова. Вимагати іншої мови в суді може громадянин, який є представником національної меншини, не знає державної мови й хоче давати свідчення рідною мовою. Суд має йому забезпечити перекладача. Але не суд має переходити на мову національної меншини. Бо як тоді бути судді в Чернівецькій, чи Одеській області, де проживає 5-7 національностей, вчити усі мови?
Але зараз російська мова використовується як друга мова в суді? На яких підставах?
- Було друге рішення Конституційного Суду в квітні 2008го року. Там так само підтвердили статус української мови як єдиної державної. І рішення конституційного суду, мушу наголосити, є невід'ємною складовою Конституції. Відповідно, коли суд знову щось тлумачить, він має спиратися на вже існуючі рішення. А от уже в 2011 році, той самий суд, але через три роки, стверджує, що російську як регіональну в судочинстві використовувати – конституційно. Тоді Верховна Рада ухвалила закон від 7 липня 2010 року, де запроваджує регіональну мову судочинства. Це говорить тільки про те, що Конституційний Суд став правовою філією Банкової. Гріш ціна такому судові. Але на це рішення є прекрасна окрема думка судді Конституційного Суду Дмитра Лилака. Він стверджує, що ми маємо користуватися нормами, прийнятими судом в 2008-му та 1999-му роках, - ніяких регіональних мов.
Звідки взялося взагалі поняття "регіональна мова"? До цього ми говорили про державну мову та мови національних меншин?
- У 2005-2007-их роках почався так званий мовний парад: обласні та районні ради почали запроваджувати регіональні мови. Суди загальної юрисдикції скасували ті рішення, бо поняття "регіональна мова" не правове в Україні. Автори "мовного" законопроекту посилаються на Європейську хартію мов. Вона розрізняє такі мовні категорії: регіональна мова, мова національних меншин, нетериторіальна мова та офіційна мова. Кожна держава, яка ратифіковує хартію, приймає для себе та визначає ті мови, які застосовуються в країні.
Україна ж для себе при ратифікації Хартії визначила мови національних меншин?
- І не визначала регіональні. Регіональні мови можуть бути в державах, де є колишні регіони інших держав, цілі етнотериторії. В Україні ж 77% українців, у нас можуть бути мови національних меншин, а не регіональні. У Конституції України жодної згадки про регіональні мови нема. Тож якщо сьогодні законом приймається рішення про регіональну мову в Україні - це означає, що вони конституціюють другу державну в обхід Конституції.
Тож яка доля "мовного" закону?
- Ніяких позачергових сесій з мовного питання опозиція не визнає. Якщо має бути позачергова сесія, має бути визначено і оприлюднено порядок денний. Якщо тільки там буде написано питання про мову – то майдан під Українським домом буде більший, ніж зараз, й рішучіше налаштований.
Чи готові ви розглядати "мовний" законопроект взагалі?
- Якщо говорити не як політик, а як юрист, то я стою й наполягаю на тому, що закон про засади державної мовної політики не може існувати взагалі. Хіба що закон про застосування мов національних меншин. Такий закон ми будемо читати, розглядати, вносити поправки,обговорювати. Застосування і функціонування державної мови визначено в Конституції. Якби закон, пропонований "регіоналами", дійсно дбав про права мов національних меншин та мов, які знаходяться на межі зникнення, то Джемілєв, як представник кримських татар, однозначно б його підтримав.
3 
8759
Коментарі
91