"Західне та американське озброєння, що надходить в Україну, вже змінює баланс на фронті. Ситуація ще більше перейде на користь Збройних сил України, коли прибуде більша кількість озброєння" – заявив колишній спеціальний представник Сполучених Штатів Америки в Україні Курт Волкер на початку липня.
Турецькі Bayraktar, французькі Caesar, словацькі Zuzana, американські М777 і HIMARSи – це не повний перелік усіх отриманих Україною систем озброєнь, які вже ефективно працюють на нашу перемогу.
США та їхні союзники впродовж останніх місяців мобілізують свої ресурси для надання Україні максимуму потрібної військової допомоги для перемоги над російськими загарбниками.
Безумовним лідером з надання Україні військової допомоги лишаються США. При цьому вони спираються не лише на ініціативу Рамштайн та лендліз, повноцінне фінансування якого розпочнеться з 2022–2023 фіскального року, хоча логістичні моменти відпрацьовують вже зараз. Спробуємо розібратися з тим, що є в політичному й організаційному арсеналі США для надання Україні максимальної підтримки.
Не лендлізом єдиним: як США допомагають союзникам
Точкою відліку системного надання Сполученими Штатами Америки міжнародної військової допомоги є початок двополюсного протистояння США – СРСР у світі після закінчення Другої світової війни.
Першим прикладом правового і організаційного оформлення надання такої допомоги стало прийняття 1947 року закону про допомогу Греції й Туреччині для допомоги у протистоянні поширенню впливу СРСР. Цей документ примітний тим, що став першим офіційним кроком від американської доктрини ізоляціонізму, яка суттєво обмежувала таку міжнародну діяльність.
Згодом політичні еліти США зрозуміли, що в умовах зростання протистояння з Радянським Союзом, а особливо з набуттям обома сторонами статусу ядерних держав, політика військової підтримки може стати одним з дієвих інструментів гарантування національних інтересів США у світі без загрози прямого протистояння з СРСР.
Тож наступний крок Сполучених Штатів у напрямку запровадження міжнародної військової допомоги стосувався значного її розширення. Щойно європейські нації усвідомили, що поодинці захиститися від зростаючої радянської загрози не вдасться, міжнародні безпекові зусилля США почали спрямовуватися на розбудову міждержавних систем безпеки, результатом яких стало підписання Північноатлантичного договору.
В рамках створеної системи колективної безпеки американські зусилля з надання міжнародної військової допомоги концентрувалися переважно на окремих географічних регіонах, де загроза поширення комунізму вважалася найбільшою. Ці положення було конкретизовано в Акті з взаємної оборони 1949 року.
Сполучені Штати здійснили рішучий крок у бік кардинального розширення надання міжнародної допомоги
1961 року Сполучені Штати здійснили рішучий крок в бік кардинального розширення надання міжнародної допомоги. Політична концепція використання короткотермінових "програм" для вирішення стратегічних безпекових завдань країни була замінена на більш універсальний довгостроковий інструментарій надання такої допомоги.
Акт з міжнародної допомоги 1961 року остаточно встановив і закріпив довготерміновий характер надання фінансування міжнародної військової допомоги. Першим прикладом такого підходу стало рішення про надання $8 млрд довготермінової допомоги Японії.
Ці основоположні документи стали широкою правовою рамкою для прийняття спеціалізованих законодавчих актів, спрямованих на практичну підтримку конкретних країн – союзників Сполучених Штатів, зокрема й України.
Вашингтон поспішає на допомогу
Крім нових механізмів, спрямованих і на мобілізацію потенціалу союзників по НАТО і за межами Альянсу, Вашингтон активно використовує вже відпрацьовані механізми надання військової допомоги в рамках таких програм:
1. Міжнародна військова фінансова допомога (FMF) має грантовий характер і низький пріоритет. Вона призначена для надання визначеним дружнім країнам та союзникам Сполучених Штатів можливості отримати техніку та обладнання Збройних сил США.
2. Фонд економічної підтримки (ESF) надає країнам, у яких США мають особливі безпекові інтереси, гранти і позики з метою збалансувати і частково компенсувати витрати на сектор безпеки.
3. Міжнародна військова освіта і тренування (IMET) є грантовою програмою, яка допомагає США надавати іноземному військовому персоналу послуги тренування й навчання.
4. Операції з підтримки миру (PKO) сприяють фінансуванню дружніх країн та міжнародних організацій, які діють в межах національних інтересів США.
5. Фонд з роззброєння та нерозповсюдження зброї масового ураження (NDF), започаткований 1994 року, спрямований на сприяння нерозповсюдженню зброї масового ураження.
Після завершення холодної війни світ зазнав масштабних змін. Починаючи від припинення протистояння антагоністичних соціально-політичних полюсів і завершуючи змінами у пріоритетах безпекової політики національного та міжнародного рівнів. Функціональність усіх програм підтримується і сьогодні, а їхня ефективність вже доведена на практиці.
Перша військова допомога Україні почала надходити від США ще задовго до початку повномасштабного вторгнення
Перша військова допомога Україні почала надходити від США ще задовго до початку повномасштабного вторгнення. Відображала бачення збройного протистояння ЗСУ з російськими військами та їхніми маріонетками на Донбасі без урахування сценарію повномасштабного воєнного конфлікту.
В подальшому, по мірі того як РФ накопичувала війська на кордонах з Україною, Вашингтон почав по-іншому оцінювати ситуацію. Постійно попереджав і офіційний Київ, і своїх союзників по НАТО про загрозу повномасштабного вторгнення російських військ в Україну.
Однак при цьому американські спецслужби припустилися критичної помилки. Абсолютно правильно оцінивши наміри Кремля, а також реалістично бачачи проникнення російських спецслужб в політичні та безпекові інститути України, недооцінили стійкість українського суспільства та його волю до боротьби. Також і волю до боротьби українських військових.
Початковий розрахунок у військовій допомозі робився з акцентом на партизанську війну
Тому початковий розрахунок у військовій допомозі робився з акцентом на партизанську війну. Звідси – домінування в допомозі легкої оборонної зброї, ідеальної для інсургентів, що протистоять потужній регулярній армії. Зрештою, свого часу США мали чудовий відповідний досвід допомоги афганським силам спротиву під час вторгнення до Афганістану радянських військ.
Однак реальність виявилася зовсім іншою. Тож Сполученим Штатам та їхнім союзникам довелося адаптуватися до ситуації на ходу.
Від початку повномасштабного російського вторгнення США надали Україні безпекової допомоги на майже $4,6 млрд, зокрема:
108 гаубиць калібру 155 мм;
220 тис. артилерійських снарядів;
50 млн набоїв до стрілецької зброї;
26 500 протитанкових систем Javelin та їх аналогів;
1400 ПЗРК Stinger;
75 тис. комплектів шоломів та бронежилетів.
Налагодили і нарощують постачання артилерійських реактивних систем залпового вогню – Multi-Launch Rocket Systems – MLRS. Перші ж системи HIMARS вже відмінно зарекомендували себе в бою. Вони почали надходити в Україну наприкінці червня. І вже за кілька перших днів липня за їх допомогою знищили вже майже півтора десятка складів з амуніцією та паливно-мастильними матеріалами російської армії на тимчасово окупованих територіях за десятки кілометрів від лінії фронту.
Зараз реактивна артилерія відстрілює боєприпаси з ефективним радіусом ураження до 80 км. Послуговується для наведення при цьому американськими розвідданими. Це була одна з умов отримання і використання цих систем офіційним Києвом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Можемо більше постачати в ЄС. Війна пришвидшує переорієнтацію ринків" – Олег Нів'євський
Модель взаємодії та очевидні плюси
По-перше, наші військові додатково відпрацьовують моделі практичної взаємодії з нашими майбутніми союзниками по НАТО в бойових умовах. Отримують досвід виконання бойових задач із використанням якісної розвідувальної інформації.
По-друге, Вашингтон отримує додаткову політичну страховку від "несподіванок". Демонструє командну роботу і контроль за використанням наданої ЗСУ зброї. Переконується в нашій максимальній надійності як партнерів і союзників, що відкриває шлях до отримання інших, новіших і технологічніших систем, а також – вкрай потрібних ракет MGM-140 ATACMS до РСЗВ HIMARS та М270 MLRS із дальністю до 300 км. Це дозволить нашим військовим якісно змінити ситуацію на полі бою на свою користь, наносячи смертоносні і руйнівні удари по військових об'єктах та інфраструктурі противника в глибокому тилу.
Західна військова допомога включає в себе захищені комунікаційні системи, контрбатарейні, контрмінометні та повітряні оглядові радарні системи
Крім власне систем озброєнь, західна військова допомога включає в себе захищені комунікаційні системи, контрбатарейні, контрмінометні та повітряні оглядові радарні системи. Також – сотні броньованих багатоцільових машин, гелікоптери, ударні та розвідувальні безпілотні системи тощо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є сильний перекос в ІТ-сфері. Потреба у фахівцях значно більша, ніж їхня кількість" - Артур Міхно
В перспективі Україна очікує на отримання сучасних систем протиповітряної та протиракетної оборони та авіації.
Що далі?
Безумовним фактом на цьому етапі є те, що Україна отримає від своїх західних союзників абсолютно все необхідне для перемоги. Про це прямо і офіційно говорять усі ключові лідери країн західного світу, лідери ЄС та НАТО.
Однак при цьому, усвідомлюючи нашу крайню потребу в західній зброї, критично важливо одночасно бути реалістами і розуміти, що:
1. Ми просимо сучасні складні високотехнологічні системи, поставка яких – складна логістична задача, а не "пішов-на-склад-кинув-в-ящик-відправив". І ця задача не обмежується "відвантажили чергову партію артилерійських систем": до них постійно потрібні боєприпаси, комплектуючі тощо.
2. Логістика по зброї навіть між союзниками по НАТО – дуже давня проблема. Над її вирішенням Альянс працює роками, не кажучи вже про систематичне постачання великих партій зброї за межі організації.
3. Об'єми наших запитів у рази перевищують реальні спроможності 90% наших західних партнерів. Навіть США перед Рамштайном проводили неодноразові консультації зі своїми виробниками зброї на тему того, як швидко і які максимальні партії можна виробляти, щоб задовольнити наші потреби.
4. Завжди залишаються політичні питання, унікальні для кожної країни-союзника – все ж таки усі вони класичні демократії, де голос та інтереси народу є визначальними факторами політичних рішень.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Захід не побудує новий Маріуполь" – чи працюватиме план відбудови України
Однак, попри усі складнощі, наші союзники стоять і стоятимуть з нами пліч-о-пліч аж до нашої перемоги, і далі. І це – факт і нова реальність світової безпеки, з якими необхідно змиритися кремлівським вождям.
3 
1
Коментарі