Градизьк - невелике селище міського типу на Полтавщині. Розкинулося на березі найбільшого в Україні Кременчуцького водосховища. Вважається одним із головних прісноводних рибальських "клондайків" області й України. На відпочинок сюди з'їжджаються рибалки з різних міст, сіл і селищ держави.

У Градизьку розвинутий і промисловий вилов. Ним займаються рибальські артілі й приватні господарства. Спійману рибу в селищі сушать, коптять або продають туристам свіжою. Також її постачають у торгові мережі.

Кореспондентка Gazeta.ua із професійними рибалками вийшла в море - так часто називають водосховище. Побачила, як відбуваєьбся промисловий вилов риби й розпитала чоловіків про труднощі, з якими стикаються під час цієї роботи. Також поспілкувалася із жителями Градизька й дізналася, чим живе сьогодні рибацьке селище.

О 05:30 на пристані ще темно, але не порожньо. Під'їжджають кілька машин, гримають дверцята. Чути рухи в темряві, приглушені розмови. Біля берега збираються люди. Від їхніх кроків хрумтить прибережний гравій, гупає метал понтонного причалу.

Вмикаються яскраві прожектори й над водою розноситься ревіння - стернові запускають дизельні двигуни катерів. Промислові рибалки називають свої невеликі моторні човни "ладогами".

У рибальсько-сільськогосподарського колективного господарства "Прибій" - 12 катерів. На кожному працюють четверо-п'ятеро чоловіків. Якщо дозволяє погода, щоранку вдосвіта виходять перевіряти сітки. Хоча на виконання щоденних обов'язків і передбачені шість годин, та насправді робочий день у рибалок ненормований. Буває, виходимо в море на кілька днів, зізнаються.

 

- Прокидаємося рано. Дивлячись, куди їхати. Літом, буває, й о третій годині прокидаємося. Це якщо за 20 кілометрів їхати. А якщо недалеко, то можемо й о п'ятій бути на ногах. Сьогодні на 15 кілометрів ідемо, - каже рибалка Валерій Карась.

- Треба обробити знаряддя лову - сітки. Можемо зробити це за дві години, а інколи за шість. Буває по-різному. Залежить від того, скільки риби в сітках, - долучається до розмови Валерій Опришко. Працює на судні ланковим - відповідальним за промисел. Йому підпорядковується екіпаж із трьох-чотирьох людей. - Буває, що на декілька днів ідемо в море - залежить від погоди і риби. Економимо пальне. А як інакше - спалить 60 літрів солярки туди-сюди й без риби приїхати? На катері є все необхідне: кубрик і камбуз (житлове приміщення та місце для приготування їжі на судні. - Gazeta.ua).

В один бік катер проходить до 30-40 км. Для кожного судна передбачена певна кількість сіток, максимально 40. Влітку, коли риба добре ловиться - 20.

- Квоти видають на кожне підприємство. Їх ділять за видами риби. Тоді всі знають, скільки й чого можуть виловити, - розповідає старший інспектор Держрибохорони 40-річний Андрій Пінчук. - Наприклад, на сьогодні вже виловили всю квоту на синця. Його не мають права брати. Це контролює рибохорона. Можемо своїм транспортом під'їхати й проконтролювати, як рибалки дотримуються вимог.

Для рибалок це не надто приємна новина. Адже синець найбільше потрапляє в сітки, зізнаються. Цей вид риби зараз найкраще розмножується у водосховищі. Її найчастіше переробляють: сушать, в'ялять, коптять.

 

Найбільша риба, яку вдалося зловити - сом трохи понад 100 кг і товстолоб на 60 кг, розповідають рибалки. Здобули під час спецлову - наукового вилову риби в заказнику. Останні декілька років такі дослідження не проводять.

Рибалки мають право взяти кілька рибин додому. Беруть їх після здавання улову на приймальний пункт. На відібрану рибу виписують накладні. Їх потім врахують під час визначення розміру зарплати.

- За вилов кожного кілограма риби платяться певні кошти в податкову. Нещодавно ціни серйозно піднялися. Залежно від виду - від однієї до 10 гривень, - каже рибінспектор Пінчук. - За останні два роки популяція риби в рази збільшилася. Впливають погодні умови. І практично немає браконьєрів, останніх "добиваємо". Хіба зальотні іноді трапляються. Їм зараз невигідно браконьєрнічать - із такими штрафами і збитками. Ідуть, оформлюються, рибалять і працюють на себе.

Рибалки на судні розповідають, що стикалися з браконьєрством. Мали від того реальний збиток.

- Якось у нас покрали сітки. Лишили самі "махалки". Років сім тому таке часто траплялося. Останнім часом рідко. Могли одну-дві лаву (поєднані сітки завдовжки 70 м кожна. - Gazeta.ua) вибрати. Ми бачили їх, але за руку ж не вхопиш. Наше судно має швидкість 13 кілометрів на годину, а легкий моторний човен йде 70-80 кілометрів, - каже один із чоловіків.

Про зарплату, яку мають на такій роботі, говорити не хочуть. Залежить від вилову, зізнаються. Якщо хороший - керівництво може дати бонус. Але про квоти всі пам'ятають. Тож за місяць одна бригада може зловити 3-4 т риби.

Інколи рибінспектори накладають на бригади штрафи.

- Нещодавно мене оштрафували. Приїхали перевіряти улов. Знайшли чотири судаки менших означеного розміру. Там буквально сантіметра не вистачило. І штраф мені жахнули три тисячі!, - гарячкує ланковий Опришко. - Пишуть штраф на мене як на старшого. Ящо ще раз таке буде, розрахуюся та піду. Нащо мені треба працювати на штрафи? Спершу ж хлопці нарахували мені за чотири судачки штраф 170 гривень. Це ще куди не йшло. А потім приходять нараховані збитки - десь 2800 гривень. Які збитки? Ми не браконьєри. Сітки в нас законні. Бірки на них є. Нехай самі скажуть рибі, щоб не лізла в сітку!

 

Є правила промислового лову й щороку до них розробляють режим - доповнення, додає рибінспектор.

- Згідно з режимом є один пункт, який уже намагаються скасувати. Але поки він діє. Усю рибу маломірну мають викидати за борт. У будь-якому стані - живу чи мертву. Це для того, щоб прилов не везли на берег, - каже Андрій Пінчук. - Наступного року розробляють режим, де цю заборону скасують. Вочевидь, її розробляв хтось, хто не має уявлення про лов.

Цьогоріч Держрибінспекція нарахувала лише в Кіровоградській області збитків на 3 млн грн на підставі цього режиму, додає інспектор.

- Але ж виходить, якщо риба загинула, а ми її кинули у воду - то засмічується водойма, - каже один із рибалок.

- Ну вважають, шо це корм для пташок та інших риб. І для раків, - додає колега.

Раків "Прибій" не ловить, хоча цьогоріч держава вперше дала квоту на них. Натомість у сусідній Черкащині їх дістають добре, зізнаються рибалки.

Від води чути ревіння мотору. Видно, як починає рухатися пляма потужного світла - це судно відходить від причалу. Розвертається праворуч і вирушає у відкриту воду. Промінь прожектора вихоплює з темряви кущі обабіч затоки.

- Хлопці, ну шо ви там? Погнали! - лунає із причалу.

Рибалки прощаються і зникають у темряві. За мить ще одне судно вирушає на вилов. Разом із рибінспектором ідемо до останнього катера. На березі пронизливо сиро й холодно, але біля води несподівано теплішає. Огортає приємна волога, запах мулу й риби.

Понтонний причал не хитається, а злегка пружинить. В унісон крокам тихо хлюпає об метал вода. Попри очікування, борт катера невисокий, східців немає. Легко перекидаю ногу й стикаюся з несподіванкою: підлога човна нижча за рівень понтона. Слідом за мною заходить рибінспектор. Мотор набирає обертів і човен починає маневр.

 

- Змерзли? Можете зігрітися в кубрику. Хлопці нагріли спеціально для вас. Там тепло, - відкриває двостулкові двері Андрій Пінчук.

Униз ведуть кілька крутих сходів. Яскраво горить лампочка. Посередині між чотирма настилами - один над одним з обох бортів - горить газовий обігрівач. На настилах тонкі матраци й ковдри у вилинялій постільній білизні. Тут тепло, але немає вікон і нічого не видно. Залишаю наплічник і піднімаюся на палубу.

На протилежному березі видніється ще одне рибне господарство із приймальним пунктом. Суден поруч немає - рибалки вже в морі. Далі за маршрутом човнова станція, за нею - рибзавод. Це підприємство Полтаварибгоспу.

Поки керманич упевнено направляє судно між берегами, члени бригади спокійно стоять на палубі. Рибалка в камуфляжній куртці курить, струшуючи попіл у воду. Недопалок ховає в кишеню. Розповідає, що на водоймі є фарватер, позначений буями. Ставити сітки в нього категорично забороняють правила безпеки. Загалом же розміщення сіток позначають за допомогою GPS - вводять точні координати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим менший корабель, тим більші моряки. Як броньований катер "Костопіль" маневрував за натівським стандартом

Рівно працює мотор, від нього палубі передається дрібна м'яка вібрація. Човен злегка гойдаєтсья на хвилях, по обидва борти розходиться біла піна.

- Це майже штіль. Сьогодні нормальна погода. А буває така, що... Особливо взимку. Минулої зими кілька разів потрапляли в шторми. Раз вийшли й довелося ховатися за Пивихой, - каже 41-річний Сергій Кучер. Працює рибалкою 15 років. Нині ланковий на нашому судні.

Береги розходяться обабіч і перед очима розгортається безмежна водна гладь. Ліворуч позаду великою чорною глибою з темряви вгадується гора Пивиха, до якої влітку приїжджають відпочивати багато туристів. Позаду починається схід сонця. У світанковому контражурі чорні обриси берегової лінії, будівлі й дерева мають гарний вигляд. Попереду ж іще сутінки - сіра вода зливається з таким же за кольором небом.

- Узимку небезпечно. Вода згущується, кристалізується. Улітку ж вона гаряча, навіть двометрова хвиля не страшна. Бо м'яка і сходить полого. Узимку такої висоти не буде, але вода здаватиметься значно важчою. До того ж за мінусової температури будь-яка крапля, яка потрапляє на метал, замерзає. І ніс весь у кризі. Судно важчає, - каже Сергій.

Узимку вилов риби триває, доки дозволяє погода. Торік бригади виходили в море весь грудень - аж доки водосховище не замерзло.

Квоти на вилов риби оновлюють раз на п'ять років. Новий поділ буде 2022-го - держава встановить граничну кількість риби кожного виду, яку дозволено добувати в промисловий спосіб. Квоти розподілять між рибгосподарствами.

Цьогоріч бригади практично вибрали всі обсяги риби. Утім деякі види ще можна ловити, як-от ляща, судака, товстолоба.

- Квоти видає Держрибагентство (Державне агентство меліорації та рибних ресурсів України. - Gazeta.ua) - в Києві. Їх погоджують з Мінекології в Кабміні. Орієнтуються на вилов попередніх років, прогнози інституту (Інститут водних проблем і меліорації НААН України. - Gazeta.ua). Для цього на всіх водоймах відбуваються наукові лови, - розповідає рибінспектор. - Наскільки ми бачимо за прогнозами, то на наступний рік ліміти збільшать.

 

За останні чотири роки з водосховища практично зникли браконьєри. Інспектор пов'язує це з якісною роботою рибопатруля та високими штрафами, які держава встановила за незаконний вилов риби.

Біоресурси водосховища швидко відновлюються.

- Ми давно такого не бачили. У затоці і на островах був чудовий нерест сазана, ляща, синця. Коли розтавав лід, синець дійшов до Лохвиці Сулою - його ловили підсаками на льоді. Було, опускає павук браконьєр, рахує до семи й має 30 кілограмів синця. То замість того, щоб працювати на водосховищі взимку ми працювали на малих річках, бо риба розійшлася, - розповідає Андрій Миколайович.

Така кількість риби популяризує любительську риболовлю, каже він. І додає: це погано, бо любителі не дотримуються правил лову. Зокрема беруть маломірну рибу додому. І часто замість дозволених 3 кг за один похід виловлюють у кілька разів більше.

Судно виходить у відкрите море. Посилюється вітер, змінюється висота хвилі. Берег наче темна смужка. Двигун зменшує обертання.

Рибалки готуються до роботи. Дістають із ящика на палубі великі чорні прогумовані фартухи. Допомагають один одному зав'язати брезентові шлейки. Надягають білі синтетичні рукавички з кольоровим гумовим покриттям на пальцях. На палубу ставлять два пластикових ящики.

Керманич вправно розгортає судно боком. Коротко газує - виводить катер на позицію. Троє рибалок завмерли біля правого борту. Один із них перехиляється і за допомогою жердини з гачком влучним рухом виловлює невелику палицю з трикутним вигорілим на сонці прапорцем. Вона трохи виглядала з води й трималася на плаву завдяки шматку пінопласту.

Від прапорця тягнеться трос із поплавками - їхню роль виконують наполовину заповнені водою пів літрові пластикові пляшки. Далі - сітка. Яскраво жовта, тонка - наче тонке павутиння. Рибалки спритно тягнуть і подають її на борт. Ланковий сідає на невисокий дерев'яний ослін і береться до роботи. Виплутує рибини із сітки й сортує: судака й ляща промислового розміру розкидає в два різні ящики. Дрібних перекидає за борт позаду себе. Туди ж і синець. Загалом за борт викидають приблизно половину зловленої риби.

 

Судно повільно рухається вздовж сітки, рибалки працюють швидко й злагоджено. Це так звана лава - дві сітки 70 м, встановлені одна за одною. Це максимально дозволена протяжність одного знаряддя промислового лову. Кожна має бірку - свій офіційний номер, за яким її можна ідентифікувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рибна галузь України - це золоті гори під ногами, а держава цього не бачить

Налітає зграя мартинів. Намагаються виловити рибу, яку щойно викинули за борт. Сьогодні риби мало, приблизно 10. Це не рідкість, зізнаються рибалки. Має значення погода, напрямок і сила вітру. Перевіривши чотири "лави", рибалки дають команду стерновому повертатися "на базу".

Керує судном 41-річний Олександр Кійченко. Повністю його професія називається "стерновий-моторист". Працює 17 років. Розповідає про своє робоче місце - рубку.

За його спиною стіна завішена старим килимом. Згори в центрі закріплена дощечка із зображенням святого Миколая. Якщо дивитися з палуби через вітрове скло, здається, Угодник кермує судном разом з Олександром.

Ліворуч біля скла закріплений невеликий прилад із дисплеєм.

- Це ехолот. Показує зарядження акумуляторів, температуру води, глибину. Зараз глибина 10 метрів, температура води 14 градусів. Оці чорні цятки - то риба. Десь під нами зараз пропливає велика. Може, лящ. Кольорові смужки внизу - дно, рельєф. Вічко ехолота встановлене в трюмі. Воно у воді, - показує керманич.

На панелі приладів також є тахометр, який видає дані про обертання двигуна. Видно шкалу, що вказує тиск мастила. Під правою рукою розташоване коло з ручкою.

- Це газ, - каже Олександр.

 

Ледь торкається ручки, а мотор вже реве й судно відчутно пришвидшується. Скидає обертання до попередніх значень. Корегує курс судна стерном. Попри очікування, це не величезне колесо з вісьмома ручками, а компактне кільце.

З рубки можна керувати освітленням на всьому катері, подати звуковий сигнал - сирену. Звідси ж веде крутий трап униз, у моторний відсік. Стерновий відкриває люк, щоб його показати. Унизу, в освітленому жовтою лампочкою трюмі, видно фарбований у синій колір агрегат. Це мотор. Зблизька його звук стає нестерпно гучним. Керманич закриває люк і повертається до стерна.

- Для мене це просто робота, щоб було як жити. Але вже звик. Буває, взимку сумую - швидше хочеться в море. А як сезон, то працюємо щодня 10-12 годин. Виходимо, знімаємо й ставимо сітки. Вихідних немає. Коли шторм - тоді й відпочиваємо, - розповідає.

Замість стільця в нього прикріплена до стіни дерев'яний ослін.

- Робота важка. Хлопцям тягнути важко, і тут важко. Найскладніше - коли шторм, - каже.

Замінити Олександра біля стерна можуть і інші рибалки. Право на кермування човном має ще ланковий Сергій і рибалка Андрій.

- Складали іспити. Раз на три роки перескладаємо. Правила рибальства треба знати, - каже Сергій Кучер.

 

В очікуванні прибуття до гавані рибалки трохи розслабляються. Дивляться на погоду, неголосно перемовляються. Курять. Небагатослівні, коли питаю про забобони й повір'я.

- Не можна свистіти на ладогє - погана прикмета. Ще був у нас один рибалка, який попереджав: щоб не було на борту жодних страв із риби, - каже ланковий. - Обід беремо з дому - хвилин на 40 робимо перерву. Їмо всі разом. Потім поп'ємо гарячого чайку і знову до роботи. Тут є таганок у нас, можна розігріти.

Рибальських байок не розповідає, як і смішних історій. Спроквола згадує ситуації, коли було страшно. Років зо два тому в негоду буксирували інше судно.

- Був шторм, ми їх поночі тягли - вони обламалися, від Градизька 35 кілометрів. Сім годин їхали. Так потягнула мотузка, що тут все вирвало, - показує на невисокий борт. - Страшно було за себе й хлопців. Нещодавно ще раз було, що злякалися. Тягли-тягли сітки, шось важке. Думали - сом, а воно - чорний поліетиленовий мішок із водою і мулякою. З берега, мабуть, здуло.

Сміття виловлюють часто, коли шторм від берега підіймається. Найнеочікуваніше, що траплялося - людський череп. Рибалки зізнаються, що боялися взяти його в руки 0 витрушували із сітки у воду. Знахідна неприємна, однак не в дивовижу. Утворюючи Кременчуцьке водосховище, радянська влада затопила 212 населених пунктів із цвинтарями.

7:00. Наше судно - одне з небагатьох у гавані. Повернулися, щоб висадити мене. Пройшли 4 км. А сьогодні запланований маршрут на 15 км. Стерновий акуратно підводить човен до причалу, глушить мотор.

Чоловіки виставляють два ящики з небагатим уловом. Несуть до невеликої одноповерхової будівлі, що стоїть неподалік води - рибоприймального пункту. Його зелені металеві двері відчиняє приймальник у штанях армійського крою та картатій чорно-білій теплій сорочці. Вмикає світло й сідає за стіл. На ваги поруч рибалки ставлять ящики з рибою.

- Ляща сім кілограмів, - каже приймальник В'ячеслав, прізвища не називає. Зваживши улов, записує його в журнал обліку. Виписує накладні.

- Оце журнал контролю біоресурсів. Вони його суворо ведуть. Ми періодично перевіряємо. Тут не має бути жодних виправлень. За це протокол і штраф, - пояснює Андрій Пінчук.

В'ячеслав виносить ящики в інше приміщення. Складає документи, вимикає світло й замикає двері. Прийде сюди опівдні, коли з виловом прибуватимуть рибалки. Повертаючись у гавань, телефоном повідомляють про час приїзду.

 

- Найбільша риба, яку приймав - товстолоб і сазан. Десь 26 кілограмів кожна, - розповідає приймальник. - Рибу здають, скажімо так, дешево. Про ціни не скажу - розрахунками займається бухгалтерія. Я просто приймаю і записую.

З рибінспектором Андрієм Пінчуком залишаємося поговорити під навісом, сідаємо на лави біля столу.

- Зараз діє заборона промисловикам на вилов синця, чехоні, сазана, сома. Вибрали ліміти. Рибу зобов'язані викидати за борт, - розповідає Пінчук. - Ліміти видають на водосховища, їх не розподіляють на підприємства. Ліміт може вибрати хтось один, кому повезе. Сом не квотується. Як і синець - він у ліміті. Наприклад, "Прибой" завдяки хорошому приймальнику, який добре наладив збут, упіймав 36 тонн синця. Інші не встигли.

Фото: Ольга Стенько

Пояснює, на водосховищі діє три рибінспекції: Кіровоградська, Черкаська, Полтавська. Бо на водоймі сходяться межі цих регіонів.

- Є інспекція, яка займається зведенням лімітів. На нашому водосховищі це Черкаська. Коли вилов наближається до 70 тонн, вони починають суворий контроль. Щоденно беруть звіти.

Клієнтів на збут рибогосподарства шукають самі. Укладають довготривалі угоди, згідно з якими забирати вилов покупець має не лише взимку, коли риба має більший попит. А і влітку, коли через спеку термін зберігання обмежений.

Холодильників у "Прибоя" немає, у теплу погоду рибу "льодують". Восени, коли високих температур немає, її тримають у прохолодному приміщенні.

Градизьк - популярне місце літнього відпочинку. Цьогоріч тут було особливо багато туристів як на горі Пивиха, так і на островах. Цьому сприяло не лише обмеження через пандемію, а й нашестя медуз в Азовському морі. За розміром водосховище таке ж саме.

Інколи відпочивальники беруть із собою в море вудки й сітки. Інспектори це помічають.

- Ми ось із колегою писали протокол, - говорить головний державний інспектор Полтавського рибоохоронного патруля Ігор Мурзак. - Бачимо - відпочивають люди на пляжі. Багато з палатками. І гумовий човник крутиться на воді. Ми втесалися між відпочивальниками. А потім дивимося - човник пливе до берега, а вони сітку-розсіянку підняли. Ми то на телефон засняли з берега, щоб мати докази. Під'їхали, а в них одна-дві рибинки. Наче й небагато, але ж сіткою ловити заборонено. Написали протокол. Суд винесе рішення.

 

- Зараз цікава ситуація, - додає Пінчук. - Суди взяли за практику закривати справи, де малі збитки - до 100 гривень. Іноді зникає бажання працювати. Ще й недосконалість законів. У мене вчора була ситуація, коли виявили порушення в промисловиків. Вони за борт викинули сітку - і все, нічого не доведеш. А мали ж заборонені знаряддя лову - сітку з дрібним вічком 32 на 32 міліметри, а дозволена 45 на 45. Якби вдалося зафіксувати порушення, то штраф мінімальний адміністративний від 340 гривень. Якщо кримінальне порушення - від 17 до 51 тисячі, або від 51 до 80 тисяч. Плюс збитки. Кримінальна відповідальність настає, якщо вони понад 4250 гривень. Маю 22 таких справи.

Зараз виконавча служба почала серйозно працювати, додає інспектор. Накладають арешт на рахунки порушників. Вилучають зброю, зупиняють на власному транспорті, не випускають за кордон.

- З браконьєрами найбільше стикаюся не в Градизьку, а в гирлі річки Сула. Там безробітні селяни масово займаються незаконним виловом, - додає інспектор. - Колись у селі Дем'янівка піймали чоловіків у човні. Наступного дня в тому ж судні - жінки. На третій день - їхні діти. Ідуть на це, бо не знають, чим зайнятися.

Деяких браконьєрів, які скоюють повторно злочин, саджають у тюрми. Пінчук зізнається, за 20 років роботи "посадив" п'ятьох людей.

- Недоброзичливців в охоронців біоресурсів вистачає. Вісім років тому мені спалили машину, - каже Пінчук. - Знав винуватця, але правоохоронці "не змогли встановити винного".

- У нас розвелося багато псевдогромадських організацій. Це не обов'язково браконьєри. Є люди, які за гроші паплюжать органи рибоохорони. Пишуть нісенітниці в соцмережах. Нібито в нас власні переробні підприємства, мережі магазинів. Але це маячня. Був період, коли я цим займався і не працював інспектором. Але тепер не займаюся, бо я держслужбовець.

Вважає, що без державного дотування рибна галузь не виживе.

- Зараз це складний бізнес. Зокрема в цехах риба коштує копійки. Як і на рибоприймальних пунктах влітку, коли фактично немає збуту. А от зимова риба має інші якості й коштує дорожче. Але в супермаркетах ціна однакова. Та ще й зростає вартість енергоносіїв та солі.

Рибний ринок у Градизьку давно має добру славу як місце, де можна обрати найсвіжішу сиру рибу, найсмачнішу перероблену - копчену, сушену, в'ялену, мариновану. Та нині на ринку про рибу нагадують лише вивіски.

Ряди порожні, кіоски закриті ролетами. В холодильних вітринах лише таблички сповіщають, що обладнання не працює. Усе тому, що Держпродспоживслужба поставила суворіші умови для торгівлі переробленою рибою. У місцях переробки треба встановлювати спеціальне холодильне обладнання. Та ще й мати документи про походження сировини, різноманітні гігієнічні висновки, акти обстеження умов перероблення.

 

Ліворуч від входу торгує молочними продуктами місцева жителька Світлана Акименко. Каже, що рибу купували більше приїжджі.

- Немає риби з літа. Торгую молочним тут багато років - приїжджаю на вихідні. Була риба й свіжа, і копчена-сушена, усяка. Брали здебільшого проїжджі. Риба є риба - запах був. Та всі звикли якось. А тепер і запаху немає, - каже жінка.

Під вивіскою "Риба" розставив термоси та ємності зі зрізаними садовими квітами чорнявий чоловік. Заливає окропом розчинну каву для покупчині. Побачивши знімання, починає агресувати.

- Шо ви тут знімаєте? Так противно від цих ваших перевірок! Краще, шоб люди в Польщу на заробітки повиїжджали? Люди на вдуку ловлять і продають. І тих, шо торгують, змушують робити документи. Як вони їх зроблять, якщо спіймав на вудку? Чоловік наловив п'ять кілограмів, а жінка продала. І до побачення, - каже чоловік.

 

Жінка в м'ясному ряду підказує, що дядько збирає на базарі містове - 25 грн із людини на день. Коли риби не стало - його прибутки скоротилися.

Натомість виловлену рибу можна купити в магазинах. Їх два на протилежному боці вулиці. Та свіжої там не продають.

- Бо було багато саме кустарної риби, яку переробляли вдома. Базарком обурюється, бо не хочуть заходити в ринок і торгують біля дороги. Раніше в нього два ряди стояли із сирою рибою, два з переробленою. А зараз міст перекритий, майже ніхто не їздить, - пояснює Ігор Мурзак. - Тепер хіба пенсіонери 70-80 років виносять два-три кіла й торгують з рук біля дороги. Ну як їх покараєш? Штраф виходить тисяча гривень. А як 80-річну бабцю штрафувати? Ото насварять, шоб пішла.

Біля порожніх прилавків, спершись на одвірок, стоїть невисока на вигляд 60-річна жінка. Русяве волосся з хімічною завивкою акуратно зачесане, на обличчі легкий макіяж. Працює адміністратором у базарній вбиральні.

- Так, немає сирої, не знайдете зараз. Не торгують, бо людей просто "з'їли". Але вони самі винні. Ви хочете працювати - то працюйте, намагайтеся. Я все життя працювала й ніколи не думала, шо в старості прийду в туалет на роботу. Але прийшла й працюю. Стараюся, щоб чисто було. Вони цього не робили. Хай би тримали все в чистоті й документи мали.

Поза межами стаціонарного базару життя вирує. Торгують хто як може - із розкладних столів, табуреток, із землі та з легковиків, причепів, мікроавтобусів і вантажівок.

Буквально в 100 м від супермаркету стоїть черга з понад 10 людей. На розкладних столах і легких металевих полицях виставлені зразки бакалії. Продавчиня вправно важить крупи, сіль, цукор і макаронні вироби.

 

- Та це є і в магазині, ціни приблизно однакові. Але я тут уже звикла, щовихідні беру, - каже молода чорнява жінка з густо нафарбованими нарощеними віями.

- Де можна купити свіжої риби? - питаю.

- Якщо треба сира, то їхати в рибколгосп. Там на місці продають, треба домовлятися, - каже блондинка 22-річна Ілона. - У мене чоловік працює офіційно в рибколгоспі. Додому приносить рибу. Я чищу й готую. Рецепти різні: смажу, на грилі, юшку варю. Понад усе люблю коропа на грилі.

Залюбки ділиться власним рецептом приготування страви з назвою "Секундай".

- Чищену рибу, наприклад, здоровенький лящ, тоненько ріжу. Складаю в миску емальвану, солю, перчу. Додаю порізану напівкільцями цибульку. Далі - перець горошком, заливаю оцтом. Ставлю під гніт. Наприклад, банку трилітрову. І в холодне місце. Добу вона має постояти. І потім - ммм... - аж примружує очі Ілона. - Якщо наступної доби буде сильно кисла, можна кип'яченою водою промити. Олійки добавити та їсти із задоволенням.

Часто готує судака - смажить, робить заливну в томаті або той же "Секундай".

- З великою рибою не проблема готувати. З великого сазана гарні котлети. Судак до кілограма смачний смажений, понад кілограм - краще котлети або тушкований у томаті, - долучається до розмови місцевий фермер 35-річний Євген Білик. - Буває, клює лише дрібнота - невелика плотвичка або верховодка. Її можна тушкувати в оцті. Рибу складаю в каструлю шарами, додаю сіль і спеції за смаком. Заливаю сумішшю олії та оцту й ставлю на повільний вогонь, обов'язково на розсіювач. Риба шарами тушкується, з неї ще виходить вода, тож не буває занадто кисло. Десь за сім годин немає ні кісток, нічого. Ще можна луску навіть не чистити, тільки випатрати.

 

Євген вважає, що велика риба в місцевих водоймах може бути трохи токсичною, бо за кілька років життя встигає з'їсти певну кількість відходів, накопичити радіонукліди.

- Я рибалка-любитель. Найбільшу рибину, яку зловив - сазан у шість кілограмів і сом у чотири. Ловлю на блесну. На неї в нашому регіоні найбільше клює велика риба. Але на таку снасть лише в холодній воді. Навесні або в таку погоду, як зараз.

- Коропа можна було піймати на кукурудзу або картоплю. А зараз переходить на ракушку, м'ясо. Но йому не вгодиш, тому коропу. Великий дощовий хробак добре працює, на нього ловиться крупна риба, хоч дрібна й боїться підходити. Що більша наживка, то більша риба, - розповідає чоловік.

На вулицях навколо ринку - приватна забудова. Тут малолюдно. Біля одного з будинків вирита яма - ремонтують водопровід. На краю стоять двоє чоловіків, батько й син. Старший зізнається, що він завзятий рибалка.

- У мене ловиться завжди. Якшо в оцю канаву напустить води, то й тут піймаю. Скажу так: хто купує модні прикормки, мішечок за 120 гривень - той завжди ловить. А хто йде зі шматком хліба й жменею хробаків, то там уже як вийде, - каже 65-річний Сергій Позняк. - Ловлю на все. На мотиль і опариш тільки взимку. А так - хробак звичайний домашній. Модна прикормка спричиняє в риби жор У нас не продають таку, купую в Києві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Штрафи за незаконний вилов риби збільшать у десятки разів

Розповідає, що здебільшого ловить невелику рибу - з долоньку. Таких карасиків набирає 3-4 кг. Велику рибу вдається вполювати кілька разів на місяць.

- Є така приказка: "Риба й зайці заведуть у старці". Оце про мисливців і рибалок. Якщо жити тільки на те, шо піймаєш - здохнеш на третій день. А якшо за зайцем бігати, то на перший, - сміється. - Ті, хто ловить на вудку й розповідає, що на це можна прожити - не вірте. То хіба на сітку. Треба велику. Щоб гроші на штрафи.

По сиру рибу радить їхати до ФОПів у гавань. Там продають за помірними цінами: ляща за 20 грн/кг, судака - за 40 грн/кг. Але треба вгадати, коли судна повертаються з моря.

- Ми нещодавно поїхали рибалити. За дві години наловили бичка (тут так називають ротаня. - Gazeta.ua) на дві сковородки, знялися і додому. А всі сидять, дивуються. Питають - на що ти ловиш? Вам можу сказати - заходите в "Рябу", купуєте одно-два курячих серця. Ріжете на шматочки, наживляєте на крючок. Скільки крючків - стільки й риби. Ротань і тарань добре ловиться. А от велику рибу важко ловити - хіба навесні.

Життя біля великої води нічим не відрізняється, каже Сергій Павлович. Найскладніше в Градизьку з роботою - її немає.

- Живуть, хто чим зможе. Відкрилися приватні ФОПи дрібні, переробляють рибу. Усі, хто ловить - їм везуть здавати. Таких п'ятеро на все село. Вони переробляють і продають в усіх магазинах області. Найсмачніша риба - з Градизька. Бо в інших селах просто не вміють так приготувати, як у нас. Не знаю, в чому секрет. За рецептом 21 день рибу треба вимочувати в солі, потім 21 годину коптити. Але така риба буде слабенька-слабенька. Коли ж на п'ятий день витягнути її з розсолу, вимочити дві години, підсушити і в коптильню, то вона свіжа-свіжісінька й вельми добра.

 

У Градизьку багато людей працюють на елеваторі - їздять за 50 км у місто Глобине на м'ясокомбінат. Також на виробництво майонезу бренду "Королівський смак" у селі Власівка за 20 км. У місті Кременчук, центрі району, роботу знайти простіше. Там є великі видобувні й машинобудівні підприємства.

7593

людини зареєстровані в Градизьку. Тут є будинок культури й музична школа, три дошкільних і чотири загальноосвітніх навчальних заклади. У місті діють чотири різних музеї, усі розташовані в будівлі гімназії імені Героя України Олександра Білаша. Саме на його музику написані пісні "Два кольори", "Ясені" й багато інших.

168

м - висота пагорба гори Пивиха. Розташована на лівому березі Дніпра, неподалік від південної околиці Градизька. Дехто помилково вважає її найвищою точкою Полтавщини. Однак цей титул належить розташованій в Кременчуцькому районі Деївській горі, яка заввишки 204,4 м над рівнем моря.

×