Анатолія Левчуна винесли з ізолятора на носилках

Зранку 2 червня у міській лікарні N1 Кіровограда помер 22-річний Анатолій Левчун. За п"ять днів до того його привезли зі слідчого ізолятора.

— Зробили з мого Толіка страхіття, — плаче перед моргом 43-річна Наталія Левчун, мати Анатолія. — Я скільки фільмів про Голодомор бачила, але Толік — найстрашніший. Схуд кілограмів на 30. Зробили зі здорової дитини шкєлєта. Шкура натягнулася, зуби стирчать, очі не закриваються, весь гнилий від пролежнів.

Анатолій — єдиний син Наталії Левчун. Родина мешкає у місті Світловодськ Кіровоградської області у квартирі на вул. Будівельників, 14. Працюють на місцевому маслосиркомбінаті. Наталія Анатоліївна — інженером-технологом у лабораторії, її чоловік 48-річний Володимир стежить за басейнами, син — заготовлював молоко.

18 березня Анатолій побився із однолітками у місцевому парку.

— Це було ввечері, — згадує Наталія Анатоліївна. — Щось там почубилися хлопці та й розійшлися. Усі — з однієї компанії. Нічого серйозного.

Наступного дня Анатолія Левчуна забрали до міліції.

— Прямо з лікарні, — каже жінка. — Толік лежав у інфекційному відділенні. У нього була температура десь 39 градусів, вірус схопив. Я позвонила в міліцію. Та не переживайте, кажуть, Толіка опитаємо і через годину буде вдома.

Правоохоронці порушили кримінальну справу за фактом розбою. Анатолія заарештували.

— Били, — плаче матір. — Вимагали, щоб щось там написав, а він не хотів.

Востаннє Наталія Анатоліївна бачила сина 8 квітня. Його переводили до Кіровоградського слідчого ізолятора на вул. Куроп"ятникова, 50.

— І все, — зітхає жінка. — Казали мені, що Толік хворіє. Я купувала ліки, передавала. У травні подзвонили, сказали його забрати. 28 числа ми поїхали. Толіка винесли на носилках. Непритомний, худющий, весь у синяках, із засохлою кров"ю. Точно як у фільмах жахів. У міліцію йшов на своїх ногах, здоровий, кілограмів 70 важив. А зараз, мабуть, десь 45.

Левчуни чекають на висновки судмедекспертизи. Готуються до похорону.

— За Толіка нікого не покарають, — зітхає Наталія Анатоліївна. — Міліціонери вигоражують себе. Уже навішали на сина букет хвороб. А він же був здоровий, інакше, як  заготовляв би молоко.

— Випадок із Левчуном — непоодинокий, — каже координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман, 35 років. — Ми мало не щотижня отримуємо інформацію з установ Державного департаменту виконання покарань — СІЗО, в"язниць, колоній. Там катують, там не лікують. У нашій країні немає громадського контролю за діяльністю подібних установ.

×