Судові виконавці Житомира відбирають квартиру в 40-річного Володимира Ларченкова. Він потрапив у ДТП, а помешкання хочуть забрати в рахунок моральної компенсації потерпілому.
— Мажор розбив мою машину, постраждала моя дочка. Після того зробив мене безробітнім, зруйнував сім'ю і ще й забирає квартиру, — каже Володимир Ларченков.
Володимир працював у приватній фірмі, яка продає електроприлади. Увечері 18 серпня позаторік із дружиною Юлією і донькою 5-річною Софією поверталися з Києва від родичів. Біля села Катеринівка їхній "Деу Ланос" зупинили інспектори ДАІ.
— Я був за кермом, Юля — збоку, Софійка — ззаду, — згадує Володимир. — Я подивився назад — нікого нема, включив правий поворот, став перестраюваться. І тут удар! Отямився — Юля кричить, намагається відкрити задні двері. Витягли Софійку, рядом зупинились якісь люди. Юлю і Софійку відвезли в Київ у лікарню Охматдит. Я лишився.
У "ланос" в'їхав БМВ-318. Аварія сталася на очах в інспекторів ДАІ.
— Я спитав в інспектора, чого він нас зупиняв, — розповідає Володимир. — Даїшник сказав, що я перевищив швидкість, хоч ніяких доказів не було. Питаю: а скільки ж їхала ця БМВ? Інспектор каже: "Сам у шоці, він так летів, що я й не поняв, де він узявся". Інспектори не схотіли оформляти аварію, викликали інших.
З-за керма БМВ вийшов Дмитро Гузир. Йому тоді було 20 років. Батько працював першим заступником начальника головного управління Генеральної прокуратури України, тепер — юрист.
— Він бігав коло своєї машини, гиржав. Тут же під'їхала його дівчина. Вони якісь гонки на трасі влаштовували, — говорить Володимир Ларченков.
— Ми дивувалися, як узагалі вижили, — додає 38-річна Юлія Староста, дружина Володимира. — Скільки були в лікарні, до нас ніхто з родичів того водія не підходив, не цікавився.
У Софії виявили закриту черепно-мозкову травму, забої внутрішніх органів і гематоми обличчя. За п'ять днів дівчинку перевели до лікарні Житомира. За фактом аварії порушили кримінальну справу, згодом передали до суду.
— Це був не суд, а комедія, — продовжує Володимир Ларченков. — Ніхто не розбирався. За два місяці я отримав рішення, що винен. Наче я пошкодив уже цілих три машини і навіть не в тому місці. Потім мені подзвонив батько Дмитра. Сказав, що я винен їм 10 тисяч доларів. Ми подали на апеляцію, але суддя тільки глянув на фото — зразу сказав, що це я його підрізав.
Експертиза оцінила пошкодження БМВ у 25 тис. грн. Страхова компанія виплатила цю суму Дмитрові Гузирю.
— Але за те, що я не дав грошей, вони мені життя зіпсували. Моєму начальнику подзвонили, сказали, якщо мене не вижене — буде купа перевірок. Він вибачився переді мною і звільнив. Грошей не було, з Юлею вже не живемо разом. Я переїхав до матері. А в лютому цього року приходять із виконавчої служби. Вручають бумажку, де чорним по білому написано, що я винен Гузирю 160 тисяч гривень. Із них 20 тисяч — моральної компенсації, інше — за ремонт машини, оплата таксі, судові витрати. Там не вказано, що ремонт оплатила страхова. Суд був у серпні торік. Я про нього й не знав, усі строки апеляції тепер уже пройшли. Виконавча служба стала тероризувати мене і Юлю.
Володимир живе з матір'ю у двокімнатній квартирі, прописаний там. Юлія — у приватному будинку, який ще до весілля їй подарували батьки.
— Виконавча служба в Житомирі має вказівку з Києва — описати моє майно, — каже Юлія Староста. — Приходять серед ночі або зранку, без понятих. Коли були востаннє, у дитини стався нервовий зрив.
— Виконавці отримали дозвіл суду описати майно, — каже Володимир Ларченков. — Ходять щотижня до Юлі, хочуть забрати житло. Вимагають ключі. Я пояснив, що ніяких ключів не маю і там уже не живу. Погрожують, що візьмуть майстра з жеку і виріжуть двері. Ми на нервах. Не маємо таких грошей, щоб компенсувати мажору його моральні страждання. Я — безробітний, Юля працює в банку, але вона вже боїться з хати виходити. Через тих виконавців Софійка постійно плаче. Каже: "Хай заберуть мої іграшки і копілку, тільки більше не ходять до нас".
Володимир Ларченков і Юлія Староста не знають, як їм діяти далі. Офіційно вони ще не розлучилися. У виконавчій службі Житомира пояснюють, що виконують рішення суду.
22-річний Дмитро Гузир вважає суму позову обґрунтованою.
— Я не винен у тому ДТП, — запевняє. — Ларченков не зорієнтувався і притормозив на вимогу інспектора ДАІ. Через різке гальмування я ударив його ззаду і влетів у відбійник. Сам ледве не загинув. Потім витратився на суди, ремонт — страхова компанія не покрила всі збитки. У той момент я закінчував інститут післядипломної освіти. Змушений був їздити на громадському транспорті. Це створювало незручності, до того ж — я подер взуття. Погіршилися стосунки з друзями. Раніше вони мене кликали на відпочинок. А без машини я не зміг їздити.
3 
1
Коментарі
95