"Я був у Донецьку і тепер нічого не боюся"

 

— "Донбас Арена" — чудовий стадіон. Який ще зміг би після такої зливи продовжити матч? Ніхто не вірив, що гру поновлять, але калюжі на полі зникли, — говорить Гуллівер Крег. Він працює на телеканалі "Франсе 24". 16 червня їдемо з ним у донецькій кемпінг-парк подивитися, як той пережив п'ятничну грозу. У Донецьку випало 24 л опадів на 1 кв. м менш ніж за годину. Сила вітру становила 27 м/с.

Біля входу до кемпінгу стоїть 2-метровий банер "МММ-2012". За 10 м — намет, де можна стати учасником фінансової піраміди.

— Это неправда, что у МММ проблемы, — запевняє хлопець у ятці. — Мавроди объявил о крахе? Не слышал.

У центрі кемпінгу — площа з великим екраном та сцена. Навпроти є шезлонги та надувний басейн 10 м у діаметрі. Обабіч площі продають їжу й напої. Один із павільйонів називається "Айс бар", там температура -18°С. За 50 грн пропонують охолодитися тим, хто перегрівся або випив зайвого.

Підходимо до намету із сувенірами.

— Ось таких продали більше 100 штук — найпопулярніший товар, — продавець показує чорну футболку з написом англійською: "Я був у Донецьку і тепер нічого не боюся".

За дерев'яними столиками біля кафе сидять четверо французів. На столі почата пачка печива, привезеного з Франції.

У п'ятницю на "Донбас Арені" французьких уболівальників було вісім тисяч. Кожен із наших співрозмовників розраховує витратити не більше 1 тис. євро за 10 днів. Із Донецька лаштуються до Києва.

— Ваші дороги дуже небезпечні, ще й люди по них їздять як навіжені. Мотоциклісти не надівають шоломів. А от дорожні поліцейські хороші. З нас ніхто не вимагав хабара, — говорить технік 24-річний Жонатан.

Адміністрація кемпінгу запевняла, що їхні намети не промокають.

— Після матчу виявилося, що в наметі все мокре, — заперечує французький поліцейський 23-річний Антуан.

— Ми спали в машині, — додає 23-річний Ремі, лікар-окуліст. — А що робили інші, навіть не знаю. Усі намети промокли, а деякі зніс вітер.

Повз проходять 10 дівчат у вузьких джинсах, шортах. На ногах босоніжки з підборами 15-20 см. Чоловіки дружно обертаються.

— А хто вони? Ці тут не живуть, — бурхливо реагують французи.

Дівчата братимуть участь у вечірньому шоу в кемпінг-парку, пояснюю.

— Ооо! Тоді ми залишаємося, — жартують приїжджі.

— Шокує неймовірна бідність ваших маленьких сіл, — каже будівельник 30-річний Антоні. — Але добре ставлення до нас — це головне враження. Як тільки ми казали, що приїхали з Франції, нам раділи усюди. Чому у вашій країні так люблять до французів?

У спальному секторі туалети та душові стоять окремо, під'єднані до каналізації. У наметах по два-три вузькі металеві ліжка з жорсткими матрацами. Помешкання не зачиняються. Зарядити телефони можна у спеціальних місцях, залишити цінні речі й валізи — в камерах схову, схожих на ті, що у супермаркетах.

У кемпінгу є ділянка, де можна поставити свій намет. Щоб дістатися до однієї з них, треба пролізти крізь кукурудзу заввишки понад півметра.

— Не думали, что будем в камышах сидеть, — ділиться враженнями 25-річний Денис Кривас. Він прилетів із російського Благовєщенська. — В Донецке мы как дома, а здесь не очень уютно.

За місце Денис платить 50 грн на добу. Поставити трейлер коштує 140 грн. За місця в наметах кемпінгу з кожного беруть 8-14 євро на день. Цей парк належить приватній фірмі. Спочатку вона планувала здавати місця по 30 євро. Парк розрахований на три з половиною тисячі осіб. Знизила ціну після того, як туристів приїхало мало. У дні матчу тут живуть не більше 1600, в інші дні — до 600 іноземців.

×