Ексклюзиви
середа, 05 вересня 2012 07:45

Бреґовича слухали опівночі з танцями і вином

"Коктебель — це старі капці, які хочеться взути після важкого дня у тісних туфлях", — кажуть постійні відвідувачі джазового фестивалю в кримському містечку Коктебель. 10-й "Джаз Коктебель" відвідали понад 20 тис. осіб. Тривав п'ять днів на трьох сценах неподалік Чорного моря. Завершився 2 вересня.

— Білоруський прапор на бекон схожий, глянь, — 18-річна киянка Олена Вольная з рожевим волоссям сидить на сходах біля сцени "Ню джаз" ввечері 29 серпня. Десяток хлопців розмахують неофіційним прапором Білорусі — біло-червоно-білим. — Я така голодна, не можу вже просто, то їжа скрізь ввижається. А відійти купити щось боюся, раптом почнеться і хтось моє козирне місце займе.

Сцена розташована біля узбережжя. Концерт білоруського гурту "Ляпис Трубецкой" затримується на 2 год. Зібралися вже понад шість тисяч людей.

Гасне світло. На сцені у чорних шортах до колін, футболці й кепці з'являється соліст гурту 40-річний Сергій Міхалок. Руки вкриті різноколірними татуюваннями. Глядачі кричать, піднімають праві руки догори, рухають ними у ритм музики.

— Не дивіться, що виглядаємо, як гопники, і поводимось агресивно, — каже співак зі сцени російською. — Насправді ми за добро. Але коли барани, олігархи, золота молодь псують нам життя, починають діставати, ми показуємо ікла й пазурі.

— І сіськи! — лунає з натовпу.

Концерт гурту триває 1,5 год. Виконують новий альбом "Рабкор". Текст пісні "Залізний" відтворює реальну історію із життя музикантів.

— 20 років тому зі своїм другом Колтом потрапили в реанімацію після передозування джефом — популярним на початку 1990-х самопальним наркотиком, —  розповідає Сергій Міхалок. — Понад добу були в стані клінічної смерті, а потім потрапили в спецзаклад для наркоманів. Коли вийшли, більше ніколи не кололи жодних наркотиків. За два тижні я вступив до інституту, Колт працює репортером-оператором. Багато моїх друзів померли від наркотиків, а я навчився цінувати життя. Те, що я живу, — це вже диво. Чудова кримська ніч. Не марнуйте її на старих клоунів. Краще витратіть на радість і любов.

Натовп гуляє до світанку.

Опівдні 31 серпня біля безкоштовної "Відкритої" сцени танцює струнка шатенка в короткій сукні.

Співаючи, росіянка 24-річна Ніна Карлссон, заплющує очі. Раніше працювала фотомоделлю. У першому ряді зо пів сотні хлопців не зводять з неї очей. Позаду них дівчата засмагають оголені — сцена розташована неподалік нудистського пляжу.

— Уперше на такому пляжі, дуже хотів сюди потрапити. Але виявилося, що повністю голі дівчата абсолютно нецікаві, — розповідає харків'янин 29-річний Олег Даниленко. — Сприймаєш як щось буденне, до того ж дуже помітні всі недоліки фігури. У жінці таки має бути якась загадка.

Щовечора чути рипіння порожніх пластикових пляшок і стаканів. Присутні постійно по них топчуться. Дорогою слухачі переступають сплячих у спальниках.

Опівночі 1 серпня близько 10 тис. глядачів біля сцени чекають на появу серба Ґорана Бреґовича, 62 роки, з його "Оркестром весіль і похоронів".

Зо 15 хв. на сцені розсаджується хор, потім у білому атласному костюмі на сцені з'являється сам Бреґович. Грає пісні з нового альбому "Шампанське для циган". Мелодії нагадують циганські та балканські народні пісні.

— Дізнавшись про примусове вивезення циганів із Франції до Румунії, вирішив нагадати про значимість цього народу, — пояснює музикант назву альбому. — Немало країн досі їх не приймають, хоча циганська кров текла в жилах багатьох великих людей — Елвіса Преслі, Чарлі Чапліна і навіть Матері Терези.

Лише чверть глядачів утримуються від танців під час його виступу. Слухають, сидячи на простирадлах і п'ючи вино. Дехто дрімає. Решта танцюють протягом усього концерту. Біля сцени від цього стоїть метровий стовп пилюки.

На біс Бреґович не виходить — поспішає на літак.

128

годин музики зіграли на трьох сценах фестивалю "Джаз Коктебель" за п'ять днів

 

Одружували за 100 гривень

— Это уже третья наша "свадьба", — каже одеситка Олена, 20 років. Стоїть зі своїм хлопцем 21-річним Ігорем біля намету з написом "Свадьба на Джаз Коктебеле". На підмізинному пальці правої руки в обох пластикові обручки. Голову дівчина обмотала білою хусткою.

— Познайомилися з Ігорем п'ять років тому у дитячому таборі "Артек". То перше "весілля" там зіграли — на якомусь піонер-святі в жарт одружували. За рік почали зустрічатися. Вдруге розписувалися торік на фестивалі "Казантип". Цього року вирішили повторити процедуру тут. Усі свідоцтва про шлюб зберігаємо як сімейну реліквію, — сміється. — Але до справжнього загсу поки що страшнувато. Декілька років потренуємося.

Одружитися на фестивалі коштує 100 грн. Молодим подружжям видають різнокольорові пластикові обручки та фестивальне свідоцтво про шлюб.

 

Зараз ви читаєте новину «Бреґовича слухали опівночі з танцями і вином ». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути