— Пишемо радіодиктант цілою родиною, — каже Олена Андрущенко, 44 роки. Працює у столичному Ботанічному саду ім. Гришка. — Генератор такої ідеї — наша бабця, моя мама Антоніна Семенівна Скрипка. Вона на пенсії, часто вдома і при радіо. Перший раз писала з внуками 2009-го. Наступного року долучилась я. Потім загітували тата й дідуся. Якось з колегами в навушниках на робочих місцях писали. Одного разу діти навіть прогуляли школу, щоб написати диктант.
Радіодиктант національної єдності вперше організували 2001-го. Відтоді його читають в ефірі Українського радіо щороку в День української писемності та мови.
Не пропустила жодного диктанту 69-річна Христина Гоянюк зі Львова. Торік була одним з 10 переможців. Ще п'ять чи шість разів робила помилку.
— Вимикаю всі телефони — і стаціонарний, і мобільні. Ніхто не повинен заважати, — каже. — Спочатку уважно слухаю і записую текст на диктофон. Потім вмикаю запис та переписую на папір. Цьогорічний диктант — складний. Багато розділових знаків. Треба було уважно слідкувати за пунктуацією Авраменка (Олександр Авраменко — мовознавець, автор текстів і начитувач радіодиктантів. — "ГПУ"), де він зупинявся, де робив наголоси.
За 15 років організатори отримали понад 160 тис. робіт. Цього разу вперше диктант централізовано писали і за кордоном — у Польщі, Китаї та Австралії.
— З кожним наступним диктантом ми отримували приблизно на тисячу листів більше, — розповідає 35-річна Аліна Акуленко, ведуча проекту. — Торік уперше поменшало учасників. Через ситуацію в державі навіть вагалися, чи проводити диктант. Вирішили замість подарунків передати переможцям кошти на потреби української армії.
3 
1
Коментарі