Дисидент і правозахисник Михайло Горинь помер на 83-му році життя цієї неділі у Львові. Поховають його 15 січня на Личаківському кладовищі.
— Михайло з братами Миколою та Богданом — це родина, яка для нашої держави у свій час зробила більше, ніж будь-яка інша, — говорить Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету у Львові. — Завжди пам'ятатиму його девіз: "Краще засвітити одну свічку, ніж усе життя проклинати пітьму". Востаннє ми бачилися два роки тому на громадських зборах. Він уже тоді хворів, погано виглядав.
Народився Михайло Горинь у селі Кнісело теперішнього Жидачівського району Львівської області. Закінчив філософський факультет Львівського університету, працював учителем логіки, української мови і літератури. У 1960-х разом з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою й Іваном Драчем видавав підпільний часопис "Український вісник". За це його арештували. Шість років відсидів у "Володимирському централі" і Мордовії. Вдруге Гориня засудили 1981-го за відмову свідчити у справі Івана Кандиби. Визнали "особливо небезпечним рецидивістом", помилували за шість років. З настанням незалежності очолював Українську республіканську партію, пізніше заснував Українську республіканську християнську партію.
У покійного залишилися дружина Ольга, діти Оксана й Тарас з родинами.
3 
1
Коментарі
2