На Бортницькій станції аерації, що очищує стічні води з усього Києва, сталася найбільша аварія. На одному з відстійників прорвало греблю і назовні вилилося понад тисячу кубометрів осаду.
Прорив стався о 7.30 у вівторок. Його побачили чоловіки, які дорогою повз відстійник їхали на роботу. Дірку в насипі латали близько 3 год.
За кілька кілометрів від станції розташовані три мулових поля. На них потрапляє осад після переробки стоків. Мул осідає, а вода згодом стікає у Дніпро. У 1980-х мул регулярно вивозили на поля як добрива. Згодом стало відомо, що в ньому міститься надто багато важких металів. Для сільськогосподарських угідь таке добриво було небезпечним.
— Відтоді ці поля постійно наповнювали і зараз це суцільні мулові моря, — каже керівник станції аерації Володимир Бражник. — Ці поля — як бомби. Якщо прорве перше, то затопить навколишні угіддя, і все це може доплисти навіть до аеропорту Бориспіль. Якщо прорве друге, то затопить село Ревне, розташоване за кілометр.
Загалом мулові поля займають 272 га й містять до 3 млн куб. м мулу. Для реконструкції та будівництва греблі навколо них потрібно 140 млн грн. Грошей не виділяють уже багато років. Володимир Бражник скаржиться, що реконструкції потребує вся станція. За останні два роки на ній сталося 20 аварій.
Цього разу прорив на муловому полі не завдав шкоди жителям навколишніх сіл. Хоч люди не перестають скаржитися на сморід.
— Я тут 50 років живу і весь цей час сморід постоянно є, — каже 58-річний Михайло Миколаєнко. Його будинок розташований за 20 м від станції. Живе з дружиною Ганною, улітку в них часто гостюють троє онуків. — Запах страшенний, особенно утром, бо навєрно откачку дєлають. Вдень не так чути, ввечері знову сморід, як із туалету. Тут также є недалеко завод, який мусор зі столиці спалює. Той дим також на нас вітром відносить. Тоді воняє страшно і рєзіною, і чим хочеш. Добре, що хоч ніяких болєзнєй від цього у нас немає.
— Ми-то не хворіли, а от на станції дуже багато людей почали. Навіть групу їм відкривають уже, — виходить на подвір"я 53-річна Ганна Миколаєнко з онуком на руках.
Подружжя через близькість станції не п"є воду з верхнього пласту ґрунту.
— Вона заражена. Запах як таковой туалєта єсть. Колодязь викопав набагато глибше — до 10 метрів глубини. Там вода нормальна, — каже Михайло Миколаєнко. — Але це на 10–20 років. Потом запах і туда дойде, потому шо ця станція на ладан дише.
2 
1
Коментарі
4