Суд відмовився повернути Бандері звання Героя

У середу, 23 червня, Донецький апеляційний адмінсуд залишив без змін рішення про позбавлення Степана Бандери звання Героя України.

Його провідникові ОУН присвоїв указом президент Ющенко 22 січня цього року. 2 квітня Донецький окружний адмінсуд скасував той указ. У понеділок трійка суддів почала розглядати 23 апеляції. Їх подали онук Бандери — Степан, нардеп Анатолій Матвієнко, правозахисники і політв"язні з Києва, Одеси, Дніпропетровська, Донецька. Вимагали залишити звання.

Відповідач — чинний президент Віктор Янукович — передав суду заяву, що згоден із рішенням суду першої інстанції. Віктор Ющенко виступив проти. Але просив розглянути апеляцію без нього.

— Суд вільно тлумачив закон. Це привело до хибних висновків, — виголошує промову представник Степана Бандери-молодшого, адвокат Роман Орєхов. Він у вишиванці. Родом із російського міста Ростова-на-Дону, вiльно розмовляє українською. — У законі не йдеться, що право на державну нагороду мають виключно громадяни України. Це можуть бути і особи без громадянства, і вже померлі. Законодавець підкреслив: можна нагородити посмертно. А покійний автоматично перестає бути громадянином.

Адвокат каже, що суд перешкоджав приїзду Степана Бандери-молодшого.

— Мого довірителя повідомили про засідання за три дні електронною поштою замість повістки. Він був у Калгарі, фізично не міг дістатися Донецька вчасно, — Орєхов жестикулює, виступаючи з трибуни. Просить скасувати рішення окружного адміністративного суду, бо воно "абсурдне і ганебне". У залi аплодують.

— Треба провести історико-правову експертизу в Національному інституті пам"яті. Поставити питання перед фахівцями: чи вважати Бандеру громадянином України? Невипадково в преамбулі Конституції йдеться про спадкоємність державності, про багатовікову історію державного будівництва, для якого багато зробив Бандера, — говорить Василь Сухов, правозахисник із Дніпропетровська. Суд відмовляє йому в клопотанні.

Апелянти кажуть: указ про нагородження Бандери не зачіпає інтересів донецького адвоката Володимира Оленцевича, який подав позов. Вважають, що справу треба передати в Київ. Оленцевич сидить у першому ряду, нервово перебирає збірники законів.

Навіть мертвий Бандера страшний для антиукраїнської влади

Засідання триває 9 год.

У коридорі на лаві чекає літній чоловік із відзнаками УПА.

— Я малолітній політичний в"язень. Мене судив 1948 року окупаційний радянський суд у місті Стрий, — говорить Євстафій Копач, 80 рокiв. — А сюди я прийшов, бо мені цікаво, який суд маємо в сьогоднішній Україні. Бачу, він не відрізняється від того. Навіть мертвий Бандера страшний для антиукраїнської влади. У цієї влади свої герої, Бандеру вона боїться.

Судове засідання переносять на 22 червня. Семеро учасників процесу просять відкласти на 25-те. Суд відхиляє це клопотання. Наступного дня проводить дебати без участі тих, хто подавав апеляцію. На оголошення рішення приходить тільки один із них — Володимир Кружко із міста Селидове на Донеччині.

Суддя Любов Василенко зачитує ухвалу. Голос вiд хвилювання такий, наче вона плаче:

— Аргументи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Степану Бандері не може бути присвоєне звання Героя, бо не був громадянином України.

Колега у мантії зі скриньки у столі виймає льодяник, простягає cуддi. Цукерка падає. Суддя Василенко робить колезi знак рукою. Продовжує оголошувати присуд.

Після засідання Володимир Кружко надіває на голову картуза із тризубом. Виходить із суду, сідає в тролейбус. Там безкоштовно роздає пасажирам газету українською мовою.

— Донецький суд дискредитував усю систему адміністративного судочинства, — коментує телефоном адвокат Роман Орєхов. — Є такі слова Мішеля Монтеня: "Іноді вироки страшніші, ніж власне злочини".

×