Перед матчем шведські вболівальники збираються на площі біля метро Печерська. Зі шведського автобуса лунає музика. Кілька десятків шведських фанів снують вулицею. Із пластикових півлітрових стаканів потягують пиво, пританцьовують.
Осторонь троє шведів зливають пиво зі стаканів на руки й умиваються. Сміються. Стакани кидають під ноги. Приблизно раз у півгодини їх підмітає чоловік років 47.
Двоє 10-річних хлопців у жовтих футболках шведської збірної набивають м'яча. До них підходить шведський фан. Приєднується до гри. Пасує українцеві, що стоїть осторонь. Чоловік у жовтій футболці приймає м'яча. Швед кричить: "О Шева, Шева". Обоє сміються.
— Ми переможемо з рахунком 3:1, — каже Шоллі, 30 років. Він приїхав із трьома друзями зі Стокгольма. Поселилися у готелі. Раніше чув про помаранчеву революцію і Андрія Шевченка. Просить про політику не говорити. — Трохи боявся. У наших новинах кажуть, у вас сильна корупція. Що дівчата курять та зловживають алкоголем. Чув, багато вживають наркотики.
Шоллі півдня сидить на бульварі у шведській фан-зоні. Випив сім бокалів пива. Каже, добре, що воно в Україні таке дешеве. У Швеції втричі дорожче. Підбігає друг Шоллі. Йому 25 років. Просить познайомити з чотирма українками.
— У вас красиві дівчата. Гарні фігури мають. Наші після 30 страшні. Їдять забагато гамбургерів, їх розносить, — розповідає.
Дві українки розмальовують шведам обличчя. Ті просять зобразити прапори. Інколи підходять міняти малюнки. Тоді дівчата беруть вологі серветки та кілька хвилин витирають фарбу. Чекають, доки висохне обличчя, і знов малюють.
Шведи сидять на газонах, підстеливши прапори. Дехто читає газети. Більшість обідають картоплею фрі із "МакДональдза", запивають пивом "Оболонь", "Жигулівським". Стакан такого продають у кіоску фан-зони по 15 грн, квас і пломбір — по 10.
Семеро шведів опустили ноги у фонтан. Розмовляють. Один встає і під загальний сміх іде купатися.
Площа та прилеглі вулиці на очах заповнюють вболівальники у жовтих футболках. Шведи дістаються площі пішки, виходять з метро. Сотні людей горланять речівки. Осторонь стає таксі. Виходять четверо шведів, тиснуть руки всім кого бачать. Один розплачується із таксистом і дарує жовту футболку своєї збірної.
— Чому наші так не можуть? Яка злагода, який оптимізм, — хитає головою киянка років 50. — Вболівала б за всіх, і за наших, і за їхніх. Аби грали гарно.
Четверо міліціонерів й одна міліціонерша спостерігають за темношкірою дівчиною, яка йде вулицею у білій із синіми квітками сукні.
— Оно диви як загоріла. Це наша Маруся, — каже один.
Його колега регоче.
— Чо ржеш, Петрович?
Той усміхається:
— Оце б бочку пивка зараз. І коли те Євро кончиться.
Черга до "МакДональдзу" починається з вулиці. Кожен замовляє не менш як вісім гамбургерів і кілька кол. У кожного другого пластикова пляшка "Оболоні".
— Ми — чемпіони! — скандують.
Через шум дрижать вікна. У зал протискується працівниця "МакДональдзу". Перекрикує гамір:
— Бойз, донт край!
Шведи перепитують. Жінка повторює. Фани знизують плечима з усмішкою:
— Ми не плачемо. Ми ніколи не плачемо!
Шведи рушають до стадіону "Олімпійський". У колоні не менш як 5 тис. людей. До співаючого натовпу приєднуються інші вболівальники, які перед тим зайняли ближчі піцерії та кафе.
Кияни зупиняються й фотографують строкату колону. Літні жінки з вікон навколишніх будинків махають шведам українськими прапорами. Будівельники кидають роботу і шикуються на балконах новобудови.
Перед метро Палац спорту натовп уболівальників впирається в лави спецзагону міліції. Далі пропускають лише з квитками. Поруч кілька українців допродують квитки на матч. Найдешевший віддають за 900 грн, найдорожчий — 2,2 тис. Молода пара українців продає два квитки по 300 грн гладкому чоловікові років 35. За кілька секунд той перепродує їх шведам.
2 
1
Коментарі
2