У столичному музеї "Духовні скарби України" минулого четверга презентували щойно надрукований каталог викрадених у країні культурних цінностей. У ньому перелік експонатів, поцуплених із державних музеїв, заповідників, установ і приватних колекцій за 10 років, із 1999-го по 2009-й. Перший список випустили 1998 року.
— Каталог — не повний. Не всі приватні колекціонери надали інформацію про викрадені в них цінності, — каже Юрій Савчук, 44 роки, голова Держслужби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон. Каже, інформацію збирали близько року.
Видання має 136 сторінок, містить дев"ять розділів. У ньому — перелік викрадених архівних документів, фотографій, зброї, музичних інструментів, ваз, годинників, глечиків. Є розділи про вкрадені монети, жетони, банкноти, скульптури, ікони, також предмети живопису, графіки і навіть прапори. У каталозі — більш як тисяча експонатів.
Перший заступник міністра культури й туризму Владислав Корнієнко, 46 років, заявляє, що кількість крадіжок із музеїв збільшилася:
— Перше видання каталогу містило 106 робіт, які викрали з 23 музеїв різних форм власності з 1984-го по 1998-й. У другому каталозі вкрадених цінностей удесятеро більше. Понесли збитки 55 музеїв.
Видання не продаватимуть, його надіслали всім бібліотекам. Передадуть також митникам, міліції, прикордонникам, дипломатам.
— Той, хто на чорному ринку торгував краденими культурними цінностями, тепер цю річ уже не продасть. Усі знатимуть, що вона крадена, і не куплять, — каже меценат і директор музею "Духовні скарби України" Ігор Понамарчук, 55 років. Він виділив гроші на видання каталогу.
Найціннішою картиною з переліку назвали "Узяття Христа під варту, або Цілунок Іуди" Мікеланджело Мерізі да Караваджо, італійського художника епохи бароко. Картину вкрали з Одеського музею західного і східного мистецтва 31 липня 2008-го.
Зі слів Юрія Савчука, після випуску першого каталогу, в Німеччині знайшли поцуплену в Україні ікону ХVІ ст. "В"їзд Христа в Єрусалим". Німці віддали її. Кілька вкрадених полотен повернули також Полтавському художньому музею.
Коментарі