"Російська Федерація зробила три помилки і вже програла війну" – Ярослав Вольський

Що росіяни програли цю війну. З тими силами, що в них залишилися, вони вже не в змозі досягти своєї головної мети.

Причини російського нападу – це, по суті, ХІХ століття. Тобто сила держави визначається розмірами території, населення і природних ресурсів. Ідеологія Путіна обертається навколо такого набору понять. Він виконує те, що відкрито пообіцяв решті світу у Бухаресті у 2008 році – відновити імперію. Йдеться не про відновлення якогось СРСР 2.0, а про простий великоросійський шовінізм і завоювання країн, які мають бути приєднані до Росії.

Вже ні. Росія завжди прирівнювала свій розвиток до експансії на сусідні території, але після розпаду СРСР правила змінилися. Тепер йдеться про збирання всіх земель, що поділяють цивілізаційну парадигму: одна культура, одна релігія і одна мова. Там, де говорять російською, там їхній світ. На основі цього росіяни обирають своїх жертв.

Так. Скидають на них бомби, якщо не хочуть об'єднуватися "заради загального блага". Але Росія щойно втратила можливість і не зможе відродити імперію до певного часу.

Вони зробили три помилки. По-перше, недооцінили суперника. Вважали, що українська армія розбіжиться і не воюватиме. По-друге, недооцінили реакцію Заходу, що дуже дивно. Бо американці та британці чітко попередили, якими будуть наслідки нападу. Спершу американці почали кричати, що знають, що хоче зробити Росія. Потім в Україну приїхали військові радники і почалися масові постачання зброї. Потім було ще більше радників та ще більше зброї. І, нарешті, американська розвідка спалила чотири чи п'ять "приводів до війни" Путіна, розкрила всі провокації, які він готував. Все це Путін бездумно проігнорував.

Путін та його соратники явно недооцінили реакцію Заходу. Крім того, є ще одна помилка – дивовижна переоцінка своїх можливостей. Тобто сили російської армії. Я аналізую її і не можу повірити, що її недоліки та слабкості можна було так недобачати під час планування військової операції. Начебто вони не мали доступу до достовірних даних про себе.

Підрозділи, які йшли на Київ, були військовим натовпом. Найгірше, що можна було зробити. Усю операцію на півночі України провели малоефективно. Хрестоматійний приклад неграмотності.

Майже все було промахом. Я не міг повірити, коли зрозумів, що вони використовують звичайний зв'язок, або у них рації 1970-х. Як можна щось узгоджувати з таким безперспективним зв'язком?

Я ще розумію, висадити десант у Гостомелі під Києвом не вдалося, бо пілоти не мали приладів нічного бачення і десант довелося висадити вранці. Гаразд, буває.

З іншої сторони, військові, які йшли натовпом на Київ – строковики, які були замучені перед цим на полігонах. Зимовий полігон не покращує якість армії, а погіршує. Щойно я їх побачив, як вони швидко потрапляють у полон до українців, як їх почали знімати на відео, я зрозумів, що це діти.

Це просто. Підвищення в російській армії – величезний стрибок у соціальній ієрархії та зарплаті. Контрактник з багаторічним стажем заробляє відносно решти стільки ж, скільки успішний ІТ-фахівець. Решта країни дуже бідна, крім великих центрів. Але якщо ти фахівець в армії, ти справді добре заробляєш, можеш утримувати сім'ю на доброму рівні.

Добре і погано. Вони не мають проблем із набором фахівців, але водночас розрив у солдатських зарплатах як у капіталістичної корпорації. У результаті ті, хто має щось у голові й дві руки, відразу біжить на якусь спеціалізацію - ракетні війська, підводні човни, ППО. Хабарі за переведення в конкретний рід військ. Отримуєш плюс 70% за службу за полярним колом, плюс 50% у ракетних військах.

А в піхоті, яка їздить на БМП і є основною силою, лише тупі, або ті, хто більше нічого не може. Росіяни прийняли негативний відбір на основні посади в армії.

Так. Контрактників тримають як спеціалістів, а "гарматне м'ясо" для БМП – строковики. Щороку намагаються зібрати близько 230 тис. хлопчиків для цього. Багато. Ці йдуть у танки, артилерію. Призовників з минулої весни готували до війни в Україні. Вони ніби навчені, але це діти. Вони зовсім не розуміють, що відбувається, навіщо вони тут. Мотивація – нуль.

Проти них українці, які пройшли війну на Донбасі. Вони їх обстрілюють, кулі свистять над їх головами. Мотивація в українців найвища – захищають власний дім. І вони ненавидять російських окупантів.

Усі запитують, як таке можливо. Крім нападу на Україну, вони кинули сили менші, ніж у противника, а це повністю суперечність їх власній військовій доктрині. В українців було 240 тис. вояків, але з грудня потихеньку нарощували чисельність.

Українці перед війною накачали м'язову масу приблизно до 300 тис. солдатів. Росіяни атакували їх групою в 200 тис. на семи дуже розрізнених напрямах. Отже, додатково розосередили сили.

Це шокує. Перше пояснення, що там командують ідіоти. Але навряд чи ідіотів тримають у війську на командних посадах. Можливо, армія грубіша і корумпування, ніж усі думали. А звітність нагору зовсім липа. Тому вони самі вірили в ахінею, якою годували всіх довкола, що у них чудова сучасна армія.

Іншим поясненням є те, що зі сторони українців була блискуча дезінформація. Хтось дав росіянам дані, що росіян зустрічатимуть з квітами, а українська армія розбіжиться. І вони потрапили в гігантську пастку.

Росіяни діють розумно тільки на двох напрямках: на виході з Криму та в районі Донбасу. Все інше це ганьба на рівні не першої війни в Чечні, а радянсько-фінської Зимової війни.

Так. Якщо хтось хотів, щоб Путін зняв штани і показав голий зад, він це зробив. У суспільному, політичному та медійному сприйнятті у світі, росіян уже побили, вони осоромлені.

Це все та сама історія про їх поразку.

Як? Їхні втрати оцінюю в 40%. З російської техніки 40% підірвано, спалено або пошкоджено.

Правдиві. Там був провал ліній постачання. У них закінчилося паливо, тому вони втекли, щоб їх у ній не підсмажили. Іноді техніку прикривали гілками, іноді залишали посеред дороги.

Можуть оголосити загальну мобілізацію, закликати резервістів та витягти їх із нафталіну. Вони мають 20 дивізій з технікою 1970-х-1980-х, їх просто треба сформувати. Це – сила. Застаріла, але все таки сила. Але йдеться не лише про дідів-резервістів, перевезення техніки. Цих людей треба де-факто переучувати. Цінність резервіста через п'ять-десять років близька до нуля. Він нічого не знає.

Якби робити по-радянському, три місяці. Якщо розумно, півроку. Що автоматично переносить бої на літо. Існує також варіант атомного удару, але ми його поки що пропустимо.

Бо не думаю, що до цього дійде.

Місто? Для чого? Метою атаки будуть війська. Ядерна зброя малої потужності використовується для фізичного знищення солдатів, а не для бомбардування міста, бо в цьому немає військового сенсу. Але до цього не дійде.

Найімовірніший варіант, що росіяни досягнуть якоїсь дрібної мети і сядуть за стіл переговорів. А українці будуть настільки виснажені війною, що погодяться щось віддати натомість. Крім того, Володимир Зеленський іноді запускає тестові кулі. Мені здається, буде ще один великий наступ росіян чи українців, спроба прориву в одному з важливих місць свіжими силами, потім патова ситуація і, нарешті, обидві сторони дійдуть якоїсь угоди. Росіяни вдадуть, що від початку хотіли цього дрібного здобутку і "знищення небезпечних американських об'єктів".

Тоді було б дуже легко вибити з голови росіян переможний конфлікт із застосуванням звичайних озброєнь Альянсу. Перевага НАТО в повітрі дуже велика. Та й у сухопутних військах НАТО також має перевагу. Одне лише перекидання кількох бригад зі США у Польщу унеможливило б для росіян сухопутний наступ у Польщі, чи навіть у країнах Балтики. Особливо у ситуації, коли російська армія вже спливає кров'ю. Проблема ядерної зброї залишається. Це розмінна монета Путіна.

НАТО намагається діяти так, щоби безпосередньо не провокувати росіян на ядерний удар. Це розумно. Здоровий глузд, а не емоції.

Так. Цей факт, мабуть, викликав багато цікавих думок у його підлеглих і соратників. Його небезпечні танки забирають селяни в полі. Його обідрані солдати кличуть матерів на допомогу та плачуть.

Так, і горе іншій країні, яка після України спробує повторити, що Росія слабка і її можна легко перемогти. Ймовірно, це буде якийсь локальний конфлікт у "русском мірє", на який Росія відреагує асиметрично та вистрілить із гармати по горобцях.

Ні. Росіяни знають, що війна з НАТО не буде обміном люб'язностями, але взаємністю. Тепер вони розуміють це ще краще.

Усі говорять про ядерну війну. Мовляв, Путін божевільний може натиснути на кнопку. Ну, він не божевільний. Я дуже скептично ставлюся до того, що всі злякалися, що він ударить по нас атомною бомбою, щоб налякати НАТО. Путін не кине ядерну бомбу, щоб показати, що має яйця.

Росія не має для цього сил. Мені дуже шкода, що останніми роками стільки лякають поляків, граючи на наших страхах, на наших історичних болях і повторюють, що "ми знову будемо самі", бо НАТО слабке, і 5 стаття Альянсу не спрацює.

Допомога для України від НАТО виявилася колосальною. Безпосередня участь у війні – це лише крок далі. Ми мали найбільшу кризу в історії НАТО, і ми є свідками, що Альянс знову запрацював.

Тож, якщо запитаєте, що б я сказав цим людям, то це те, що вони можуть почуватися в безпеці, поки Польща в НАТО.

Крім того, ми не визнані росіянами ціллю для прямої агресії. У своїх планах вони не мають наміру вторгнутися до нас, щоб захопити Варшаву, і змінити тут владу - тобто те, що намагалися зробити в Україні. Ми поза віссю російської агресії. Для них цілі – Кавказ, Білорусь, Україна. Тож годі лякати поляків трупом російського імперіалізму, витягнутим із комори.

Найстрашніше щойно перестало нам загрожувати - маргіналізація Польщі в рамках НАТО. Це вже в минулому. Після путінського вторгнення в Україну цього немає. Путін об'єднав Захід за три дні, як це не вдалося нікому протягом 30 років до цього.

Першою перевагою для Польщі є посилена присутності НАТО. По-друге, на Заході ще довго, років 15, як мінімум, ніхто не повірить запевненням росіян, що вони стали цивілізованими. Усі дивитимуться на їхні руки в крові. Російській армії знадобиться вісім-десять років, щоб оговтатися від удару в Україні. Повітряно-десантні частини, авіація та піхота мають залікувати рани. Тож у нас приблизно буде мир до 2030 року. Якщо буде незалежна, сильна українська держава, яка захистить себе і залишиться на карті світу, то ми в безпеці.

Так. Завдяки їм. Якби росіяни змогли захопити Україну та розбити її армію, створити маріонетковий уряд у Києві, наше становище стало б дуже поганим.

Так і є. Питання в тому, чи зможе це бути корисним для польсько-українського примирення, чи ми далі нагадуватимемо собі про Волинь до кінця часів.

Протягом останнього понад десятка років ми спостерігали поетапний план спроб створити з Росії велику країну, відновити імперію.

Апогей процесу припав на минуле літо, коли після невдалої "кольорової революції" Білорусь потрапила в руки Путіна. І все-таки, незважаючи на підпорядкування, Олександр Лукашенко не наважився вивести білоруські війська на український фронт. Щось його збентежило, адже це могло у якийсь момент змістити чашу терезів. І подивіться, як весь імперський план Путіна починає валитись, мов картковий будиночок. Адже якщо в нього не вийде Україна, то збільшиться автономія Білорусії. Адже Лукашенко зробить із цього висновки. Тож росіяни повернулися навкруги своя. Вони зазнали величезних втрат, витратили багато грошей і нічого не отримали.

Там мала б настати переоцінка цінностей елітою та контрелітою, тобто тих, хто може стати новою правлячою елітою. Якщо читати і слухати головних російських опозиціонерів на чолі з Олексієм Навальним, то вони такі ж великоросійські шовіністи, як і Путін. Але вони сидять в ГУЛАГу, а не в Кремлі.

Їх обмін місцями був би вигідний Заходу до певного часу, доки не відродяться їхні старі образи. Я тут песиміст. Вважаю, що незалежно від перестановок у верхах влади, неоімперський курс Росії збережеться, бо це логіка функціонування цієї держави, логіка анексії, завоювання та панування над сусідами у Росії залишається тією ж.

Так, ніколи в історії Росії не було, ні разу. Така зміна менталітету росіян зайняла б багато років.

Після можливої заміни Путіна неоімперський курс приглушиться, нова влада шукатиме спосіб знайти компроміс із Заходом, деякі ЗМІ викриватимуть його режим, стануть прозахідними, щоб щосили спробувати зняти санкції, але Росія все одно згодом повернеться до своєї колії.