четвер, 22 грудня 2011 15:30
Віталій Жежера
Віталій Жежера
Віталій Жежера

Вершники

Дивно, в кого вдалася моя дочка: дай їй коня без сідла й вуздечки, і вона — з місця в галоп. Я так не вмію. Якщо талант передається через одне покоління, то дочка вдалася в мою матір. Так я завжди думав, а недавно знайшов ще одну версію, неймовірну, зате потужну.

Літ за десять до народження дочки я пережив одну пригоду, якої не хотів забути й навіть записав. Тобто розумом не хотів забути, одначе вона була така сильна, що я дуже скоро її забув. Бо є те, що душа не витримує пам'ятати довго. От і ця пригода така. А записав я її в такому місці, куди потім не зазирав — у конспекті лекцій з наукового комунізму (доцент Ігошкін), де лишалося трохи місця після теми "Маоизм и внешняя политика Китая". Недавно хотів той зошит викинути, погортав, а там — той запис.

Він бував тут в однієї дівчини, що й мені подобалася

Отже, стояв початок вересня, тепла місячна ніч, така ясна, що вглиб неба було видно, здавалось, кілометрів на сто. Але тінь дерев, що лягала на дорогу, була непроглядна. Я йшов нашою вулицею, і з тіні навстріч мені виїхали четверо вершників. Вони опинилися переді мною враз — як з нічого. Це були хлопці з Лозового Яру, одного я знав — він бував тут в однієї дівчини, що й мені подобалася. Хлопці їхали повільно й мовчки, голі по пояс, а на плечі в одного висіла двостволка, на ній грав місячний відблиск — тонкий і рівний, мов бритва, на всю довжину ствола.

Оцю саму зустріч я не хотів тоді забути. Це було так прекрасно й недоступно, що душа не знала, куди подіти себе. Я тоді був ще молодий — на тій незатишній межі, коли вже точно знаєш, що ніколи не станеш одним із цих хлопців, але ще не знаєш, хто ти, непереконливий і сам собі неясний.

Добре, що скоро я забув ту картину. Та хоч у голові воно й забулося, але нікуди з мене не поділося, бо чого тоді моя дочка так любить коней?

Зараз ви читаєте новину «Вершники». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

11

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути