На початку липня українському суспільству буде представлено Декларацію про об'єднання правих сил. Про це заявив Президент України (2005-2010 рр.) Віктор Ющенко. "Правиця" об'єднає Українську Народну Партію, партії "Наша Україна", Конгрес українських націоналістів, Українську платформу "Собор" та інші політичні сили й громадські організації.
Формування "правиці" та її похід на вибори не матиме сенс, якщо її очолюватимуть старі обличчя. Парламентські вибори – це формування майбутнього. Немає сенсу йти на вибори з старим політичним іконостасом.
За класичною політичною методологією під "правицею" розуміють консервативну партію. Це політична сила, яка захищає інтереси середнього класу та сприяє його формуванню, розділяє такі цінності як свобода розвитку бізнесу та права громадянина. Розбіжність з лібералами в тому, що консерватори не вірять в те, що ринок установлює порядок самостійно. Філософія консервативної партії більше побудована на підтримці національного виробника.
Сьогодні ніша правоцентристської партії в Україні порожня. Більш того, політики не розуміють ні цінностей, ні принципів консерватизму. Людина вважає , що вона правоцентрист, але насправді — явний соціаліст.
Крім УНП, яка себе прямо оголосила право-центристами, правоцентристами можна назвати "УДАР". Інша справа, що у нас в політиці декларативність це одне, а реальна політика впровадження своїх принципів — інше.
Формування потужної правоцентристської (консервативної) партії на основі УНП, "Нашої України", КУН, незважаючи на певні ідеологічні розбіжності між ними, потрібне. Але зрозуміло, що ці вибори мають стати першим кроком розбудови такої "правиці" на наступний політичний цикл, пов'язаний з обранням Президента України в 2015 році, виборами до місцевих органів влади в 2016 році та парламентськими виборами в 2017 році.
Якщо під дахом "правиці" об'єднається старий політичний бомонд, то це добром не закінчиться. Зараз треба, щоб людини з 1990-х передали естафети наступному покоління. З цим проблема. Тому союз УНП, "Наша Україна" та "КУН" буде не просто важкий, а дуже важкий.
Є серйозні заперечення, щоби на вибори така "правиця" йшла в тому форматі, який планується, та на чолі з Ющенком.
По-перше, очевидно, що Ющенко несе значну частину особистої відповідальності за політичний безлад, який вся країна спостерігала протягом 2005-2009 років. Те що саме його дії та бездіяльність привели до того, що країна в 2010 році була змушена обирати між двома видами зла. Категоричне несприйняття критики на свою адресу довело Ющенка та НУ до того стану, який ми спостерігаємо зараз.
По-друге, для будь-якого політика посада президента країни – це вершина політичної кар'єри, до якої вій йде все життя. Продовження політичної діяльності після того – це лише спуск з політичного Олімпу. Президент може і повинен після закінчення строку своїх повноважень залишатися важливим чинником соціально-політичного та громадського життя країни. Але він має займатися громадськими проектами, ставати одним з арбітрів. Бути рядовим депутатом парламенту – це не те, що може і повинен робити президент країни. Це все виглядає як дріб'язковість.
3 
1
Коментарі
16