В Українському домі в Києві триває виставка "Памфірова Маланка. Танець смерті та життя". Зібрали унікальні маски та вбрання, які одягають під час святкування Маланки у Подністровсько-Буковинському регіоні. Всі їх використовували у картині "Памфір" режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука, що вийде в прокат у березні.
"Памфір" представили глядачам у 2022, зібрав нагороди на міжнародних фестивалях. В Україні поки що його подивились лише в рамках фестивалів "Молодість" та "Тиждень кінокритики". Розповідає про контрабандиста із Західної України, що пробує зав`язати з незаконним ремеслом. Кульмінація драматичної історії відбувається перед святом Маланки і безпосередньо під час святкування.
Виставка в Українському домі складається з двох рівнів – на першому поверсі показують "кінолабораторію" – кадри з фільму, афіші та 6-хвилинну зйомку, яка не потрапила у фінальний монтаж. На другому – понад 40 костюмів, реквізит та близько сотні обрядових масок із фільму.
Куратором виставки є Олексій Ананов – колишній телеведучий, а нині – модератор дискусій в Українському домі. Ми зустрічаємося з ним біля входу, прямуємо до першого об'єкту "нижнього рівня". Це муляж автобусної зупинки із мозаїкою, що зображує вершника у традиційному гуцульському одязі. Її реальний прототип – зупинка з села Рашків, яку збудували в 60-70 роках минулого сторіччя. Художник-постановник Іван Михайлов зробив навмисне для фільму. Створює атмосферу. Решта експонатів присвячена народному святу у кінострічці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Netflix скасував популярний серіал, глядачі обурені
"Маланка – ключовий елемент, який збирає цю оповідь, на неї нанизується – до свята готуються, герої на неї чекають. Але її на екрані дуже мало, тому глядачі не встигають роздивитись ані унікальні маски й костюми, ані саме дійство. Свято Маланки не взято з конкретного села. Це світ режисера, який він втілив не лише в "Памфірі", але й у картині "Красна Маланка", – пояснює куратор, показує на афіші фільму, що висять на стіні праворуч. Їх використовували під час показів фільму у Франції, зокрема на Канському фестивалі та у Греції. Поруч – кінокадри, зроблені оператором картини Микитою Кузьменком. Використали лише ті фото, на яких кадри з тізеру, або такі, що не увійшли у фільм.
Ідея виставки виникла в наближенні новорічних свят в рамках проєкту "Про Українське". Згодом вирішили створити окрему експозицію з костюмами з фільму та частинами інтерв'ю режисера.
Стоїмо з Олексієм навпроти екрану, де демонструють сцени, що не ввійшли в повну версію фільму. На екрані один із героїв постає в масці та вбранні "ведмедя" з очерету. Це традиційний костюм на Маланку для Подністровсько-Буковинського регіону, говорить Олексій.
Підходимо до фото, на якому один із героїв зображений у масці мавпи. Створює враження карнавального дійства, але водночас лякає.
"У Дмитра в фільмі є цей момент зіткнення космосу й хаосу, тваринного, природного і суто людського. Зимове сонцестояння, за народними віруваннями – той період, коли дуже тонка межа між потойбічним світом і світом реальності. Крізь цю межу проходять різні потойбічні створіння – вони не обов'язково злі, але вони інші – їхні правила життя на нас не розраховані, а наші на них. Маланка це така гра – маски, карнавал, але це загравання з інфернальним. І цю боротьбу світла й темряви ми зараз всі переживаємо – нам не треба нічого пояснювати, ми в цьому міфі живемо", – каже Олексій.
За задумом авторів, йдучи вглиб зали – віддаляємось від реальності. Оглядаючись, бачу Європейську площу, дощить. Куратор запрошує до світу містичної Маланки. З другого поверху Українського дому можна побачити всю експозицію першого. Виглядає як зіставлення реального та містичного світів. Олексій звертає увагу, що це нагадує традиційний Галаганівський вертеп.
Щоби створити світ Маланки на другому поверсі – звертались до дослідників фольклору з Університету Шевченка. Підходимо до манекена у вбранні кози. Маску виготовили сучасні майстри, вбрання скомпоновала художниця Марія Квітка, яка минулоріч виграла в конкурсі "Голос Країни".
Над авторськими масками працювали професійні художники, є й традиційні маски з сіл Красногільськ, Белелуя, Глибока й Вашківці. Окрім кози тут також дід і баба, хлопець і дівчина. Всі маски й одяг використовували у фільмі.
"Коза є практично всюди, де святкують Маланку – звідси вислів "водити козу". Для Поддніпрянської Маланки – традиційними є Василь і Маланка – дівчина, яка качура пасла й замочила фартушок. У фільмі її нема. Також є дід, баба, ведмідь і циган. Традиція видозмінювалась і переживала багато різного за цей час. На початку ХХ століття маски робили схожими на пап'є маше – використовували папір і борошно, в деяких регіонах робили зі шкіри. Сьогодні для святкування часто використовують сучасні елементи – готові гумові маски, а, наприклад, у селі Глибока вводяться сучасні персонажі – путін, Юлія Тимошенко – і це свідчить, що традиція живе", – розповідає куратор. Показує на екран, де демонструють документальні кадри святкування Маланки. Саме сцена боранки – б"ються чоловіки у "волохатих" костюмах, маски ведмедів зроблені з протигазів, прикрашені стрічками.
Правіше від екрану – група манекенів у традиційному вбранні ведмедів, що роблять з очерету. Такі костюми характерні для Маланки Белелуї й Красногільска. Очерет збирають в певний період року, спеціально обробляють, зберігають, мають їх зволожувати кожних кілька днів, щоби не ламався. Для "Памфіра" зробили кілька десятків таких костюмів та авторські маски-морди. Поруч – вбрання циганів, зроблене із різнокольорових клаптиків. На одному – кришки від пива та відкривачки з бляшанки. Поруч із вбранням – булава.
"Це парний образ ведмідь і циган або урсар. Колись роми займалась саме дресируванням ведмедів, виступати з ними на ярмарках. У костюмі циганів обов'язковий елемент булави – ними або лякають або приборкують ведмедя. Ведмідь для Маланки – тотемна тварина. Символізує культ народження й запліднення. Тому де потанцює ведмідь – там повинен бути достаток, щастя й добро. Але водночас ведмідь – небезпечне створіння. В картині, показуючи героїв у вбраннях ведмедів, Дмитро Сухолиткий демонструє, що це страшний дух лісу, але тепер він вже танцює на ланцюгу – отже, вже не так страшно", – розповідає куратор.
Праворуч від групи "ведмедів" – найголовніші маски експозиції. Одна – біла, схожа на череп тварини, наступна доповнена рогами, а третя – пофарбована в червоний колір. За сюжетом, їх робить для свята Маланки брат головного героя – Віктор. Хоче здаватись більшим, важливішим, загрозливішим. Але через збіг обставин не може йти в Маланку – тож "рогату" маску забирає головний герой. Маски виготовили, використовуючи бюст Леніна.
"У фільмі кілька разів фігурує бюст леніна – режисер розповів, що його використовували як основу для маски. Після декомунізації лишилось багато цього радянського мотлоху. Бюст – в натуральну величину, в нього ідеально кругла голова, бороду можна відбити, заліпити – маска ліпиться на цій основі. Тож народна творчість може базуватись на чому завгодно – використовують і радянський спадок, який переосмислюється. Лелін тут не ленін, а кругла голова", – розповідає куратор.
Завершують виставку красногільські маски та вбрання – сердаки. Вирази штучних облич – жахають. Їх виготовили два місцевих автори. Розповіли, що моторошні маски на Маланку здебільшого замовляють добрі люди, а от ті, про кого йде погана слава – люблять замовляти маски "милі". Роздивляємось із куратором "обличчя" з вишкіреними зубами й напівпроваленим носом. Маски цієї частини виставки лякають по-справжньому.
"Саму експозицію побудували як цикл святкування Маланки, щоби ми переживали різний емоційний ландшафт, певний рух. Коли заходимо на другий поверх – це ще ніби вечір – рухаємось назустріч натовпу ще реальних людей, вони антропоморфні, справжні, і більш-менш привітні. А ця частина – це кульмінація ночі, а можливо ранок. Коли інфернальний танець триває – і ми теж переходимо в межеві стани. Або ж навколо нас є насправді ті створіння, з якими ми танцюємо і яких нам треба перемогти. Це той момент ночі, коли ти замружуєшся і думаєш: Боже, швидше би вже півень співав", – каже куратор.
Завершується виставка масками тварин, які присутні в кожній сцені фільму. Символізують зіставлення тваринного і людського, боротьбу. При виході з "півкола Маланки" – піч, яка в кадрі фігурує в будинку головного героя.
"Для мене майже випадково піч перетворилась на іконостас. Тут є зірка, ягня, пастухи, які йдуть – ніби різдвяна історія, яка нас після інфернального жаху повертає на тверду землю, де горить свічка, вже світанок, у церкві скоро почне дзвонити – ось тут мої рідні – ось воно тепло Різдва, і ранок, до якого ми дотанцювали", – каже Олексій Ананов.
Виставка триває до 19 лютого. Анонсують екскурсію від режисера фільму Pamfir Дмитра Сухолиткого-Собчука, екскурсію від художниці по костюмах Марії Квітки та лекцію про особливості маланкового обряду у різних регіонах України від етнологині Наталі Хоменко.
Вхід на події за квитком на виставку.
3 
4880
Коментарі