Вперше за 60 років екранізовано роман Керуака "В дорозі". В український прокат стрічка виходить 4 жовтня. Зрежисерував фільм бразилець Уолтер Саллес. Йому знадобилося 6 років, 100 тисяч кілометрів подорожей і 2,5 години на фільм.
"Ви, хлопці, кудись їдете чи просто їдете? – Ми не зрозуміли питання, але це було до чорта, хороше питання". Джек Керуак написав роман за три тижні на суцільному паперовому рулоні в 36 метри. Це був творчий спазм. Як безкінечна артерія, куди письменник влив філософію бітників. Їхню історію юнацьких пошуків та пристрастей, бензедріну, експериментів з сексом, джазом та життям на противагу рутині комфорту і сімейних стосунків.
Але роман важко перекласти для кіно, бо він не має впорядкованого сюжету. Тому так багато закадрового тексту – цитат з книги. Об'єднує усі епізоди фільму – сірий асфальт дороги та письменник Сел Парадайз (прототип самого Керуака).
"Він вийшов до дверей абсолютно голим – йому було все одно, там міг стояти хоч сам Президент. Він приймав світ таким як є, в сирому вигляді". Після похорон батька Сел Парадайз(Сем Райлі) зустрічає божевільного дикуна Діна Моріарті (Гаррет Хедлунд). З цього моменту він стає на дорогу. Автостопить Америку і на повній швидкості вривається до Мексики. Сам Джек Керуак також хотів екранізувати роман ще в 57-му році і звав на роль Діна Марлона Брандо, але нічого не вийшло.
ФОТОРЕПОРТАЖ: Крістен Стюарт забули розчесати для червоної доріжки в Каннах
"Єдині люди – це безумці. Ті, хто безумний жити, безумний говорити, хто ніколи не позіхає, ніколи не скаже банальності". Мабуть найбільше враження після перегляду залишають подорожі втрьох – Села, Діна та його молодої колишньої дружини Мерілу (яку зіграла Крістен Стюарт). Коли вони всі троє їдуть голяка на передньому сидінні машини. Коли вони приїжджають до Старого Лі – тут Вігго Мортенсен гарно зіграв до серйозності безумного чоловіка.
"Знову були вивалені на тротуар наші потріпані чемодани, нас чекали далекі дороги. Але нічого страшного, дорога – це життя". Так, можливо, у фільмі немає тієї невловимої безкінечності, туги і відчуження як у книзі. Але є прекрасний джаз, що роздягає до душі. Є шалено-сексуальний танець Крістен Стюарт на дикій новорічній вечірці. Є захопливі краєвиди контрастних американських штатів.
Фільм вимагає логічного завершення. А хіба кінчається дорога? Бітники жили імпульсами. Тут і зараз приймали рішення. Тут і зараз слухали джаз і їх не можна було зупинити в безкінечній розмові один з одним. Бо "Кожна людина – це кайф!"
3 
4880
Коментарі