У Національному художньому музеї в Києві показують найбільш резонансні картини сучасних українських художників. Об'єднали фотографії, живопис та графіку трьох залів під географічно назвою "Орієнтація на місцевості".
Історія розгортається на місцевості, а тому пейзаж є соціальним. А український пейзаж - це історія, географія і політика.
Учасники виставки - широко відомі та молоді українські художники різних творчих спрямувань. Тут є і роботи Олега Тістола, і Миколи Маценка, і Віктора Марущенко, Ігоря Гайдая, Тіберія Сільваші, Лади Наконечної, Олексія Сая та інших.
Митці експериментували з картами, форматами та доволі впізнаваними київськими, львівськими, донецькими місцями. Як зорієнтуватися в трьох залах діючої виставки Gazeta.ua розпитала в куратора проекту Галини Скляренко.
- В "Орієнтації на місцевості" пов'язували картини з певною українською географією?
- Ви розумієте, що зараз відбувається в країні? Я – ні. Я не розумію, в якому напрямку рухається країна. Я не розумію, де ми взагалі живемо. Тому що, коли я виїжджаю за двісті кілометрів від Києва у мене таке враження, що я в іншій країні. Там по-іншому живуть люди, вони по-інакшому рухаються, у них інші проблеми. Виставка саме про це. Це спроба розібратися - де ми є і в якій країні ми живемо, в якому напрямку хочемо рухатися.
- При виборі картин з творчого добірку художників на що звертали увагу? Намагалися представити усі українські регіони – від донбаських шахт до краєвидів Західної України?
- Так чи інакше більшість художників розмірковує про пейзаж. Але в традиційному форматі пейзаж сьогодні неможливий. Бо просто немає таких незайманих місць – куди не прийдеш всюди знайдеш бляшанку від "кока-коли". Все інакше. І в той же час ця географія впливає на нас надзвичайно. Роботи – це відчуття художників у цьому просторі.
- Серед цих фото, графіки, картин маєте свої улюблені "пейзажі"? Можливо вони асоціюються з певною українською місцевістю?
- Мені дуже подобається цикл Романа Мініна. Я його поступово для себе відкриваю. Для мене був також дуже цікавий Гамлет Зіньковський. Ми зробили з його двох циклів історію про людину, яка хоче виїхати з країни і чому вона хоче виїхати. Адже вона живе в такому уніфікованому, негуманному, порожньому просторі.
- Виходить зараз це "мистецький український тренд" - знімати кіно про бажання емігрувати як в циклі "Україна, гудбай!", робити фото колажі, картини…
- А справа в тому – що сьогодні в Україні це головна тема – їхати чи не їхати. І ось цей третій зал саме цій темі і присвячено. Я також хотіла, щоб в цьому просторі звучали людські голоси. Тому для мене головна робота, так би мовити епіграф цієї виставки – блок з робіт Ганни Войтенко, а зверху два цикли Віктора Марущенко – "Троєщина" і "Електорат". Для мене це два головні твори на виставці. Тут все сказано і від цих робіт ми розвиваємо тему "орієнтації на місцевості" далі.
Виставку можна переглянути до 15 червня. Музей знаходиться по вулиці Грушевського, 6 (понеділок та вівторок – вихідні).
3 
4880
Коментарі