"Велике вражіння у Львові зробило те, як один із акторів відкрив домовини з людськими кістяками — при перебудові костелу на театр забуто усунути з підземелля давніх покійників", — пише Іван Крип'якевич у книзі "Історичні проходи по Львові", виданій 1932 року. Оповідає про театр Войцеха Богуславського (1757–1829), що діяв у місті наприкінці ХVІІІ ст.
Богуславського називають "батьком польського театру". У 23 роки він дебютував на сцені у Львові. Згодом очолив театр у Варшаві.
1794-го Європу охопили війни. Багато акторів пішли до війська. Театр не міг давати вистави. Богуславський переїхав до родини, яка мешкала біля Кракова. По кількох місяцях відпочинку отримав листа від своїх акторів. Виявилося, що основа його трупи осіла у Львові. "Будемо раді вас тут бачити," — написали йому. Митець взявся пакувати валізи та шукати транспорт. Наповнив костюмами, інвентарем і книгами кілька бричок.
Краків тоді належав Прусії, а Львів — Австрії. Потрібно було перетнути кордон. Митники звернули увагу на бутафорські рушниці у валізах Богуславського. Весь реквізит конфіскували.
Режисер прибув до Львова в січні 1795-го. Місто вирувало — відбувався традиційний зимовий карнавал. Богуславський взявся організовувати нову театральну трупу.
За 22 роки до цього австрійський імператор Йосиф ІІ розпорядився закрити більшість монастирів. В їхніх приміщеннях розташовували військові частини, навчальні заклади та інші установи.
Театр облаштували в будинку, що донедавна належав монахам-францисканцям. Сцену зробили там, де був вівтар, бракувало місця за кулісами. Не було й гардеробу. Актори мусили переодягатися вдома і на виставу їхати в закритій підводі.
Директором закладу на той час був угорець Генрик Булла. Вистави проходили німецькою мовою. Це подобалося місцевій владі, але не приваблювало глядачів. Поява конкурента для Булли була небажаною. Він заледве погодився надати приміщення для показу 40 спектаклів. Орендна плата — третина від прибутку. Незабаром до Львова привезли затриманий на кордоні вантаж Богуславського — і закипіла робота.
Час для польських вистав Булла призначив украй невдалий — у понеділок увечері. Попри це зали майже завжди були повні. Вже за рік директор сам запропонував Богуславському очолити польський і німецький театри. Залишив за собою лише посаду художнього керівника німецької трупи.
Аби не тіснитися в старому костелі, Богуславський будує літній театр. Запрошує до Львова італійського архітектора Іноченто Мараїно, який перед цим реконструював театр у Варшаві. Будівництво триває шість тижнів. Подивитися на роботи щовечора збираються тисячі львів'ян. Справжнім видовищем стало встановлення просценіуму — передньої частини сцени. Цей процес навмисно призначили на вечірню годину.
У червні 1896 року амфітеатр відкрито. Міг вмістити 3 тис. глядачів.
Після цього взялися за відновлення старовинної будівлі театру. Історії про те, що в її глибинах є старі поховання, режисер чув не раз. Їх боялися всі учасники трупи. Надто суфлер, який мусив працювати під сценою. Майстри зняли підлогу і виявили підвал, а в ньому — кілька десятків трун. Найбільше враження на Богуславського справило напівзотліле тіло шестирічної дівчинки у білій сорочці та розмариновому віночку.
Труни перевезли на цвинтар. У костелі єзуїтів відправили службу за упокій. 1 листопада 1797 року відремонтований театр запрацював. Ложі вміщували понад 600 глядачів. Прем'єрною виставою став "Гамлет" Шекспіра. Переклад твору польською мовою зробив сам Богуславський. Правда, не з оригіналу, а з німецького варіанту. Він же виконував головну роль.
Але багато львів'ян перестали ходити до театру.
— Ніколи не зможу дозволити собі сміятися і бавитися там, де нещодавно слухала Божі служби і на колінах молилася до Творця, — пояснювала Богуславському якась пані Косаковська.
Театр графа Скарбека перед відкриттям засипали бруківкою
"Театр був схожий на стодолу. Будівля кишіла щурами. Під час концерту я бачив десятки цих гризунів у залі. Після виступу приятель мого батька дав мені маленький пістолет, і наступного ранку я вирушив до театру полювати на щурів", — згадує свій виступ у Львові піаніст Теодор Лешетицький. Грав 1839-го в будівлі колишнього костелу францисканців.
Через три роки театр перебрався до нового приміщення. На його будівництві працювали тисячі селян з маєтків графа Станіслава Скарбека. Аби фундамент був стійким, у болотистий ґрунт забили десятки тисяч дубових паль. Нова будівля стала найбільшою в місті. Ложі вміщували 1460 глядачів — на той час це був третій за розмірами театр Європи. Щоб перевірити галереї на міцність, перед відкриттям їх засипали кількома тоннами бруківки. Театральні вистави грали в будинку Скарбека до 1900 року. Потім тут були філармонія, кінотеатр та інші установи. З 1944-го у приміщенні показує вистави театр ім. Марії Заньковецької.
У жовтні 1900 року розпочав роботу новий Міський театр. Львівські газети писали: "Фронтон нового будинку не є естетичним через перенасичення деталями та прикрасами, купол ніби притискає своєю вагою споруду до землі, будова складає враження перекошеної". Та з часом претензії забулися. Зараз у будівлі розташований театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької.
Одним із найпопулярніших у місті був єврейський театр "Колізей" на сучасній вул. Куліша. Зараз від нього залишилися руїни. Українська трупа не мала постійного приміщення для вистав. Проект українського театру "Руська бесіда" на нинішній площі Маркіяна Шашкевича не вдалося втілити через початок Першої світової війни.
1 
1
Коментарі