У німецькому місті Марбах проходить унікальна виставка. Вона присвячена ксиві - таємницею тюремній пошті, повідомляє DW.
"Ксива" в значенні "таємна записка", "таємне послання з в'язниці" давно вже перекочувала з блатної мови в нормативну лексику (зараз, щоправда, в цьому значенні частіше вживають інший блатний жаргонізм: "малява"). Німецьке "Kassiber" походить від староєврейського кореня, що означає "текст", "послання", "лист". Експонати марбахської виставки ілюструють жанр ксиви, так би мовити, в чистому вигляді - і на дуже серйозному рівні. Жодного відношення до блатноuj світу (у Німеччині до того ж не існуючому) виставка не має.
"Кохана! Життя моє!" - так починається надряпана крихітними буквами на дні картонного стаканчика записка Ханса фон Донаньї (Hans von Dohnanyi) дружині Кристіні, переправлена в лютому 1945 року учасником змови проти Гітлера із слідчої в'язниці гестапо. Остання записка. Офіцера і аристократа стратять буквально за кілька днів до капітуляції Третього райху.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Німецький єврей розповів про те, як жив поруч із Гітлером
Експонати виставки написані молоком і вугіллям, вишиті на клаптиках матерії, вони спресовані, як тюремний щоденник Ляо Іу, лауреата Премії миру Союзу німецької книготоргівлі, який втік з Китаю і тепер живе в еміграції в Німеччині (на одному аркуші цього щоденника - стільки, скільки поміщається на 16 аркушах стандартного комп'ютерного формату).
З брудно-сірого, щільного, зашкарублого паперу, з якого робили мішки для зберігання цементу, зшивав свої мініатюрні поетичні збірки німецький поет Оскар Пастіор (Oscar Pastior) в трудовому таборі в Донбасі. Пастіор народився в Трансільванії. Після того, як Радянська Армія зайняла Румунію, його разом з іншими етнічними німцями відправили в СРСР на примусові роботи. Лише в 1949 році Оскар Пастіор повернувся додому. Його вірші - в тому числі і з "цементних" книжок - отримали широке визнання.
Теж чотири роки - щоправда, зовсім в інший час і не в трудовому таборі, а на каторзі - провів в ув'язненні Федір Михайлович Достоєвський. "У клітці" - так називається один із розділів виставки. У ньому представлена ??факсимільна копія "Сибірського зошитіа Достоєвського 1850-54 років, що став основним матеріалом при створенні "Записок з мертвого дому".
Зошит межує з довгим рулоном, склеєним з окремих листків паперу, списаних з двох сторін. Це рукопис "120 днів Содому" - роману, який маркіз де Сад почав писати в 1785 році в Бастилії. Між іншим, сам збочений автор вважав рукопис загубленим, але, на щастя, він помилявся. Рулон шириною 11 сантиметрів і завдовжки 12 метрів зараз перебуває в якоїсьь приватної особи (імені не називають), який нібито навіть збирається незабаром виставити його на аукціон.
Курйозне і трагічне тісно межує в експозиції. Часом стає не по собі - як від записки, кинутої одним з ув'язнених з теплушки, яка відправлялася в Бухенвальд. Таємний лист цей був відправлений... у 1947 році, тобто після війни. Але Бухенвальд все ще залишався табором, тільки вже не нацистським, а радянським. І відправляли туди не тільки "пособників фашистів", але і, наприклад, соціал-демократів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В 1943-у на туалетному папері з'явився портрет Гітлера
Дивне враження залишають й експонати, пов'язані з терористами лівацької "Фракції Червоної Армії" (RAF), які викрадали літаки, підривали та вбивали в 70-ті роки. Ксиви ватажків RAF, що потрапили до в'язниці й пізніше покінчили життя самогубством, виглядають просто дико поряд з таємними записками із катівень гестапо, таборів і в'язниць, пише DW. Спроба організаторів виставки підкреслити таким чином політичну індиферентність теми пояснює, але не виправдовує цю явну нетактовність. Та й до літератури ксиви терористів ніякого відношення не мають.
Загалом експозиція оформлена просто прекрасно. Напівтемрява створює атмосферу підземелля. Завдяки майстерному підсвічуванню решітки кидають тінь на чорні вітрини, скло яких заклеєно чорною фольгою. Щоб розгледіти таємні листи ув'язнених, потрібно знайти невелику щілину, віконце... Тюремна пошта прихована, захована, як і повинно бути в реальному світі засувів і ґратів. "Маскувальні вітрини", - так говорить про них директор Музею літератури сучасності Хайке Гфрерайс (Heike Gfrereis), яка разом з Елен Штріттматтер (Ellen Strittmatter) розробила концепцію виставки.
3 
1
Коментарі