"Война. Я хорошо поспал проснулся улибнуся и почитал до 25 ст. Ищо у меня умер дедушка. У меня рана на спине видрана кожа. Систре ранение голови маме видрана мясо на руке и дирка в ноге", – так починається щоденник 8-річного маріупольця Єгора. Хлопчик взявся вести його в середині березня, коли російська армія руйнувала місто.
– Єгор із мамою та сестрою жив у приватному секторі, – розповідає двоюрідний дід Єгора, фотограф Євген Сосновський, 57 років. – Їхній будинок пошкодили обстріли в один із перших днів. Прийшли до мене, я маю квартиру в центрі міста. Ми з дружиною, як уміли, робили їм перев'язки. Незабаром нас прогнали в підвал сусіднього будинку. Там жили два тижні. Я шукав їжу і воду. Кілька разів, коли виходив із підвалу, перетинався з окупантами. Мене обшукували, погрожували зброєю. Потім перебралися в дім родини Єгора. Я, з чого було, зліпив хату докупи – аби дах не протікав, вікон не продувало. Пощастило, що в погребі був певний запас харчів.
Євген Сосновський із дружиною і тещею кілька разів намагався вибратися з міста.
– Спочатку хотіли прорватись у Запоріжжя через Пологи та Оріхів. Але там тривали активні бої. Нас відправили в Токмак. Там переночували в церкві, вперше за два місяці нормально помились і поїли. Виїжджали автобусами з місією ООН. Нас перевіряли ледь не кожні 100 метрів. Я переживав за фото. Віз весь свій архів і 400 знімків, зроблених під час облоги. Серед іншого перефотографував і щоденник Єгора. Частину перевів у прихований формат, диски поховав серед речей.
Єгор із матір'ю лишився в Маріуполі. Жінка вирішила не ризикувати й відмовилася від евакуації. У місті залишаються понад 100 тисяч цивільних, за офіційними даними.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
1 
1
Коментарі