"Зі всіх злодіїв, дурні — найшкідливіші: вони одночасно крадуть у нас час і настрій".
Й. Ґете
Голова Верховної Ради, кандидат у президенти Володимир Литвин подякував авторам книги "Знамениті євреї України" Олександру Найману та Рудольфу Мирському "за популяризацію внеску українського єврейства в розвиток і становлення нашої держави". Кращої реклами для книги годі шукати. Адже настільки високу оцінку дає академік Національної академії наук, лауреат багатьох премій у галузі науки й техніки тощо, тощо, тощо...
Автора! Автора!
На запитання, за які такі наукові заслуги Володимир Литвин став академіком і віце-президентом НАНУ, президент НАНУ Борис Патон в інтерв"ю виданню "Главред" уникнув прямої відповіді. Бориса Євгеновича можна зрозуміти. Із сонму новоспечених українських академіків, які піднялися до цього високого звання коридорами влади, Литвин, мабуть, єдиний, кого неодноразово звинувачували в науковому плагіаті, тобто відвертій крадіжці чужих думок та ідей.
2001-го Литвин, будучи главою адміністрації президента Леоніда Кучми, розродився статтею "Громадянське суспільство: міфи та реальність". Як виявилося, ідеї та думки для цієї "наукової" праці Володимир Михайлович запозичив в американського вченого Томаса Каротерса. Скандал змусив Литвина визнати, що він "прореферував" роботу заокеанського колеги, лишень "забув" вказати автора першоджерела.
Під час своєї роботи в ЦК Компартії України Литвин розвиває бурхливу "наукову" діяльність. Проте 1991-го в його публікаціях уже досить відомий на той час у наукових колах Олексій Гарань виявив цілі абзаци зі своїх статей. Без посилань. Він вирішив не здіймати скандалу, обмежився лише приватним листом на адресу Литвина, в якому висловив свій подив із приводу подібної, м"яко кажучи, недбалості.
А дарма. Якби професор Гарань проявив тоді принциповість, можливо, його колеги — історики Олексій Толочко і Наталія Яковенко — не побачили би своїх ідей на сторінках пузатого тритомника Володимира Литвина "Історія України". Також без лапок і виносок.
100 мільйонів доларів за чужий винахід
Однак подібна "наукова" діяльність спікера не обмежується історико-політичною та суспільно-ідеологічною тематикою. Виявляється, Литвин є знавцем таких наук, як матеріалознавство, лінійне математичне моделювання, теорія машин і механізмів. Розбирається він також в особливостях циліндричних і сферичних хвиль, фізичної сутності акустичних полів і в абсолютних і відносних вібраціях твердих тіл!
1998 року Литвин, будучи першим помічником Леоніда Кучми, продав за $100 млн у "Нафтогаз України" патент на винахід "Спосіб вібраційного контролю машин". Усі перераховані вище розділи науки необхідно знати, щоб у сфері неруйнівного контролю працюючих машин і механізмів сказати нове слово.
Ці наукові дисципліни знали справжні автори винаходу: Бойко, Поліщук, Саприкін і Божко — працівнки "УкрНДІгазу" й Інституту проблем машинобудування АН УРСР. І тому ще 1987-го патентне відомство СРСР зареєструвало винахід "Спосіб вібраційного контролю машин", захищений авторським посвідченням N1727013. Характерно, що розроблений українськими вченими метод широко застосовували на підприємствах паливно-енергетичного комплексу по всьому СРСР іще задовго до його патентування.
Продавав за $100 млн це відкриття "Нафтогазу України" Литвин із не менш одіозними фігурами. У договорі купівлі-продажу значилися: голова компанії "Нафтогаз України" Ігор Бакай, який умудрився одночасно представляти інтереси і продавця, і покупця, Валерій Малев, який загинув пізніше в автомобільній катастрофі (якраз під час "кольчужного" скандалу) на посаді голови корпорації "Укрспецекспорт", і деякі інші особи.
При цьому левова частка гонорару за проданий патент — $25 млн — дісталася "винахідникові" Володимиру Литвину. Для 1998-го це позахмарна сума — країну захлиснув бартер, а прості працівники отримували зарплату тазиками, горілкою, підшипниками, милом тощо.
Однакові вчинки — покарання різні
До речі, нещодавно з"ясувалося, що директор держпідприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" Зіновій Пастернак за 23 млн грн продав очолюваній ним шахті винахід "Спосіб відводу шахтного газу". За висновком експертів, придбаний продукт не може вважатися винаходом, оскільки його ще з 1976-го використовують на багатьох шахтах України!
Проти директора Генпрокуратура порушила кримінальну справу за присвоєння, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Хто ж порушить справу проти Литвина? Авжеж, депутатська недоторканність...
Плагіатор фальсифікаторові — друг!
Проте повернімося до подяки, що її спікер-кандидат привселюдно висловив авторам книги "Знамениті євреї України". Задовго до виходу книги, що так сподобалася Литвину, відомий акордеоніст Ян Табачник на своєму сайті опублікував матеріал "Сто знаменитих євреїв — вихідців з України". Так що віддячені Литвином автори просто вкрали ідею музиканта.
Ян Табачник включав до списку прізвища тих, кого знали троє з п"яти спеціально опитаних для цього респондентів. Симпатики Литвина своїх знаменитостей явно призначили самі. Щоб у цьому переконатися, достатньо зайти на сайт www.jewries.com. А короткі біографічні довідки просто запозичили з інтернет-енциклопедії "Вікіпедія". Тобто, по суті, ніякої особливої роботи над книгою не проведено. Очевидно, видавалася вона для "особливих" цілей. Адже її автори не просто плагіатори, а ще й фальсифікатори. Четвертим у їхньому списку після відомих усьому світові євреїв Шолом-Алейхема, Голди Меїр і композитора Ісаака Дунаєвського йде чомусь молодий політик Арсеній Яценюк.
Подібне сусідство, безумовно, робить честь будь-кому, але підозріло дивно, що не єврей потрапив до цього списку. У родоводі кандидата в президенти Арсенія Яценюка предків серед іудеїв не спостерігаємо. Напевно, щоб уникнути цих спекуляцій, свій родовід до третього коліна він опублікував у ЗМІ. А те, що в нього шукають єврейське коріння, Яценюк вважає технологією БЮТ із розпалення антисемітських настроїв, які намагаються направити проти нього особисто. Швидше за все, саме заради цього й опублікували книгу нікому не відомі "вчені". А "історик" Литвин, виносячи цю "чернуху" на публіку, вирішив підіграти БЮТу в боротьбі проти головного конкурента Юлії Володимирівни. Чого соромитися... Зрештою, відомий антисемітськими висловлюваннями мер Ужгорода Сергій Ратушняк теж Литвину не чужий — він навіть фінансував виборчу кампанію партії спікера.
2 
1
Коментарі
1