"Вивчити мову - найменше, що можу зробити для України": іноземний наставник "Карпат"

 

Крім рідної хорватської, теперішній наставник головної футбольної команди Львова говорить іспанською, португальською, російською й англійською. З приїздом в Україну дружив зі словником, і тепер Ігор Йовічевич - один із тренерів команд Прем'єр-ліги, які спілкуються державною. Наразі, таких меншість.

Свої судження і ставлення до української хорват розповів в інтерв'ю сайту matchday.ua.

Тренерів команд Прем'єр-ліги, які в побуті, на тренуваннях чи на офіційних заходах говорять українською, можна перерахувати на пальцях. Ти один з них, але водночас ти - іноземець. Для тебе було важливо говорити саме українською?

- Розумію російську, можу вільно читати, але я живу в Україні і, думаю, найменше, що можу зробити для цієї країни і її народу, так це вивчити українську мову. Для мене це показник поваги до українців. Я також знаю ще три мови - англійську, іспанську, португальську. Також свого часу говорив китайською, сюди додайте ще й рідну хорватську. Українська - дуже цікава, мелодична мова. Коли вивчав її, постійно ходив зі словником, слухав, як люди говорять. Мені й сьогодні несоромно перепитати: "Що ти сказав? Що це означає?" Постійно хочу вчитися. Люди, які мене добре знають, кажуть, що я впертий і завжди йду до кінця.

На твою думку, твердження, що українська мова важка у вивченні, справедливе?

- Не можу сказати, що знаю українську досконало. Так, спілкуюся, навіть між рядками розумію. Знаю, що ти хочеш сказати, навіть якщо не сказав. (Сміється.) З мовним питанням у мене не буде проблем.

Українську було легше вчити у порівняння з китайською через спільне з чорногорським слов'янське коріння. А як щодо тієї ж китайської?

- Я був одним з легіонерів, які, виступаючи 2002 року в китайському чемпіонаті, з місцевими журналістами спілкувалися без перекладача. Також з усіма працівниками клубу говорив виключно китайською. За півроку вдалося вийти на певний рівень. Українську вивчаю до сих пір. На мій погляд, щодня має бути прогрес. У цьому моє життєве кредо: вчитися, поки живеш, постійно вдосконалюючись. Якщо вважаєш, що все знаєш, це перший крок до провалу.

 

×