У Штатах можна мандрувати тільки автівкою, автостоп заборонений

Автор: фото надане Діаною Карпенко-Кантер

Діана Карпенко-Кантер, 24 роки, два роки тому мандрувала з маленькою донькою Магдаленою Північною і Південною Америками автостопом, записуючи казки корінного населення.

"У Штатах знайти казки було непросто, - розповідає Діана. - У резерваціях люди хоч і виглядають на індіанців, але вони дуже американізовані. Індіанська резервація — це ті самі бургер-кінги, Макдональдси і супер-маркети. Єдина різниця втому, що на території резервації дозволено будувати казино, на чому індіанці і тримають свій бізнес. У Штатах це майже всюди заборонено. Індіанська резервація — специфічне місце. Якщо ти купуєш сувенір, із тобою ще будуть розмовляти. Якщо відразу починаєш розпитувати, перед тобою закривають двері. Типу, у них це великий секрет за сімома замками. Але це більше понти для туристів".

Від Північної Америки, на відміну від Південної, враження Діани не найкращі.

"Американці — гвинтики, які справно працюють на свою систему. У супермаркеті продавець на касі автоматично запитує "Ноw are you?" - "Як твої справи?". Всі кажуть : "Добре". Одного разу я побачила ситуацію, коли бабуся вирішила відповісти на це запитання. Продавець дуже пошкодував, що її запитав. Нью-Йорк - як Вавілон. Тут на одному кроці бачиш арабів, замотаних у паранджу, на іншому — двометрового негра-гея з леопардовою сумочкою. Увесь світ у тебе на долоні. Туди приїздять з усіх країн і намагаються замутити свій бізнес. Враження перших днів — що ти знаходишся на великому заводі. Усі безперервно працюють. Штати — ідеальне місце для заробляння бабла. Але це як гра в рулетку. Система така, щоб, заробивши гроші, ти їх тут же й спускав. Вирватися звідти неможливо".

Більшість американців, за словами Діани, не люблять пересуватися власними ногами.

"У Штатах батьки возять дітей у візочках до 8-10 років. За кілька років після цього діти пересідають на власні машини. У супермаркетах є спеціальні візки, на яких можна їздити, поки перекинеш свою велику попу назад у машину. В Америці автостоп заборонений. У багатьох штатах є навіть знак — перекреслена рука. Поліція постійно ганяє стопників. Ми з дитиною проїхали якийсь шмат дороги автостопом, а потім зрозуміли, що це просто небезпечно — поліція у нас може її забрати. Штати не пристосовані до будь-яких подорожей, окрім як на машині. Є міста, де немає пішохідних тротуарів. В Америці за 500 баксів купили стару машину і нею пересувалися країною. В цьому джипі ми жили і ночували".

Західне і східне узбережжя Штатів дуже відрізняються — каже мандрівниця. Товсті американці живуть на сході. А захід опанували авантюристи -там люди всі засмаглі, є пляжна і спортивна культура. Там всі так виглядають, як голівудські зірки.

"У Штатах втрапила в халепу. Подорожувала сама, вирішила пройти до Гранд Каньйону, а наступного дня з'єднатися з чоловіком у Лас-Вегасі. Походила зі знайомою каньйоном, потім з нею попрощалася і почала спиняти машини на Лас-Вегас. Спершу мене підвезли якісь тайці, потім узяв дядько на фурі. Огрядний, з черевом, в окулярах. Їдемо, спілкуємося, по черзі співаємо пісні. Розказую йому про нашу країну. Раптом каже мені, що по дамбі не зможе проїхати, бо там знімають "Термінатора", і треба об'їздити. Вже смеркає, починаю дивитися таблички міст, і розумію, що ми їдемо просто в протилежний бік кілометрів 500. Я до останнього людині довіряю. Показую йому карту, кажу: "Чувак, може, ти помилився?". Він каже: "Не переживай". І повертає по тій дорозі в протилежний бік. 12-та ночі. Зупиняється, і я розумію, що ми приїхали. Довкола нема ні фіга. Найближче місто за 20 кілометрів. Навколо траса й Арізона, низенькі колючі кущики, навіть на дерево не залізеш. У голові окріп. Потягнувся до мого плеча рукою — я починаю бити ногами, намацую ручку дверцят, стрибаю з фури вниз, кудись біжу у темряві, бачу вдалині ліхтарі, добігаю — колючий дріт. І чую, собаки гавкають. Це виявилася стара зупинка. Я за нею причаїлася і так простояла всю ніч. Дочекалася ранку. Було 4 липня. День незалежності Америки".

Одного дня у Лос-Анжелесі донька Діани 2-річна Магдалена захотіла морозива. "Зароби", - сказали батьки.

"Магда дала кілька концертів на гармошці, заробила купу доларів і просунувши жменю зелених у вікно, купила собі гіганське морозиво".

"Ми ставимо собі кордони, особливо старше покоління, - каже Діана. - Мої батьки досі мріють поїхати в Литву, до якої рукою подати. Але для моєї мами похід у посольство - як перешкода. Вважає, що її не випустять звідси. Але коли починаєш рухатися, розумієш, що це насправді дуже просто. Звісно, є країни, які справді ставлять нам табу. У посольстві Канади або Штатів дійсно відчуваєш себе людиною третього світу".