92 міліціонери з міста Кременчук на Полтавщині відмовилися жити у напівзруйнованій казармі під Харковом. Там не було туалетів, кімнати брудні. У таке приміщення їх поселили на два тижні, доки охоронятимуть порядок на вулицях під час Євро-2012.
— Хлопцям казали, що буде триразове харчування, отримаєте командіровочні. А поселили у напіврозвалену казарму на околиці. Видно, була нежила, бо при них пригнали солдат. Ті поставили металеві іржаві койки, поклали діряві матраци та грязні подрані простині. Годували один раз, і то чимось незрозумілим — на "мівіну" схоже. Наші не схотіли жити в таких умовах, — розповідає дружина одного з правоохоронців, просить не називати її. — Поряд із казармою стадіон, там більша частина групи і спали. Просто на землі й на дерев'яних лавках. Деякі хлопці, правда, лишилися у приміщенні. Тільки матраци познімали, бо кишіли клопами, і на залізних ліжках ночували. На наряд виходити відмовилися. Приїхав полковник Донець (Олександр Донець — заступник начальника УМВС Полтавської області, керівник міліції громадської безпеки. — "ГПУ"), накинувся на них. Мол, ви солдати, повинні виконувати накази, а не возмущатися. Приїдете на місця, з вами ще розберуться.
Того ж дня кременчуцьких міліціонерів перевели в гуртожиток Університету цивільного захисту. Але годувати відмовилися.
— Видали кожному по 450 гривень, і живіть як хочете, — продовжує жінка. — Зранку женуть на зарядку, як наказаних, улаштували марш-бросок. Сміються: то вам, щоб не гавкали. Щоб вийти із гуртожитку, пишуть записки. Інші міліціонери працюють день-ніч, тоді 48 годин відпочивають. А наших ганяють щодня. Якщо стояв уночі на діжурстві, поспи пару годин — і знову виходь. Були дні, по 16-18 годин працювали. Дзвоню, питаю, що там їсте. Каже, встигаємо раз у день більш-менш перекусити. Далі пиріжками перебиваємося. Хлопців із Донецької й Сумської областей тричі годують, а полтавським — отаке.
Рідні пересилають правоохоронцям гроші на банківські картки.
— Зарплати у них 1800 гривень максимум, — додає дружина. — Зверталися до кременчуцької міліції. Кажуть, не можемо нічим допомогти — все вирішує обласне управління.
Там інформацію спростовують. Називають її провокацією.
— Кременчуцьких міліціонерів справді відразу поселили у казармі. Але вона діюча. Там живуть солдати конвойної роти. Є чотири душові кабіни. Єдине — вона за містом. Жити мали там, доки розподілять у приміщення в межах Харкова. Наступного дня перевели у відомчий гуртожиток, — розказує Юрій Сулаєв із полтавської міліції. — Кожен отримав на руки по 242 гривні на кожен день. Із них 30 передбачено на харчування. Решту заплатять за гуртожиток. Мають умови кращі, ніж у когось дома. Живуть по три-п'ять чоловік у кімнаті. Є душові кабінки, праски, місця для відпочинку. Тричі на день харчуються у столовій університету. Ще пральні машинки їм повезли. Міліціонерам не погрожували.
У середу, 13 червня, зранку спілкуємося з рідними кременчуцьких міліціонерів, які тепер працюють у Харкові.
— Нічого не змінилося. Усе, що говорять у міліції — брехня, — на правах анонімності розповідає родичка одного з правоохоронців. — Приїздили журналісти, то наших із кімнат вигнали, щоб не говорили лишнього. Поставили якогось молоденького хлопця, сказали, що він має повторити перед камерами. Нашим в очі погрожують: хто осмілився заговорити — вже на списку. Мине місяців два, вляжеться шумиха, всіх позвільняємо з роботи.
3 
1
Коментарі
6