"Розколупали глиняну стіну в хаті, тайнічок зробили"

Придумували страви

— Мама розповідала, як доїли макогона. Насіння коноплі підсмажували, розтирали макогоном у макітрі, розводили водою і проціджували крізь сито. Це було "молоко", — згадує Вадим Мицик з міста Тальне на Черкащині. — Варили чай із м'яти та ромашки, додавали солі й забілювали цим молоком. Був ще маляс, який дід із Майданецької цукроварні привіз. Запікали його на сковороді — такі "цукерки" робили. З гречаної полови пекли маторжаники. Від них сильно болів живіт.

Ловили пташок, мишей

— У нашій клясі було багато дітей, що приїхали зі східних областей з батьками, — говорить Ярослава Бульбан з Луцька. — Якось пішли ми на берег річки Луги. На стежці зграйка голубів пила воду з калюжки. Один хлопчик стрепенувся, кинувся збирати камінці і бити ними птахів. Я насварила його. Він довго мовчав, а тоді сказав: "Я не навмисно, ніяк не можу позбутися цієї звички. Коли у нас був голод, то ми полювали на пташок. Я тільки тому й вижив. А тепер, коли побачу пташку, то рука тягнеться її вбити".

Їхали на заробітки

— 1933-го мені 10 років було, а брату — 8, — розповідає вінничанин Дмитро Шевчук, 87 років. Він народився у Полтавській області. — Влітку батька завербували на шахту на Донбас. Ми залишилися у селі, їли картопляні лушпайки. А потім зовсім не стало що їсти. Мама побачила, що в нас із братом ноги почали пухнути. Вирішила везти нас на Донбас до батька. Там ми жили біля кінного двору, то мама нас відгодувала фуражом для коней. На шахті батьку хліба давали по 400 грам.

Ховали частину врожаю

— Тато в райкомі працював, — згадує Любов Тютюнник, 83 роки, жила в селі Пеньківка Літинського району. Зараз у селі Мізяківські Хутори під Вінницею. — Знав, що забиратимуть продукти. То вони восени з мамою розколупали глиняну стіну в хаті, тайнічок зробили. Туди поховали муку, квасолю, горох, пшеницю, горіхи, сіль та замурували. Хоть тато й при посаді були, але в нас теж у хаті все вимітали заготовщики. Батьки по ночах розбирали ту стіну, відсипали трохи продуктів і назад замуровували. Затирали так, щоб видко не було. Їли сирим, бо готувати ж як? З груби дим піде та й запах. Бабуся Явдоха Пилипівна все перемелювала макогоном у ступці. От так і запихувалися, запивали водою.

У селі Осіївка Бершадського району Вінниччини Іван Кукурудзяк насипав зерно у глечики, засмолив їх, заніс до ставка й опустив у воду. А Михайло Ільченко викопав яму, висипав туди зерно, вкрив дошками. Потім присипав землею і накрив зверху гноєм. Зерно пахло гноєм, але завдяки йому сім'я врятувалася.

×