Що з'явилося під час Голодомору

Щупи. Довгі металеві штирі, загострені з одного боку. Ними буксирні бригади проколювали ґрунт і шукали закопане збіжжя.

Зернові діжки. У таких селяни закопували зерно у лісосмугах і лісах. Аби не проросло і не поцвіло, діжки робили герметичними. Дно могло бути подвійне, мати солом'яну підстилку.

Міні-ступи. Звичайна ступа меншого розміру. Збіжжя у селян було мало, товкли його малими порціями.

Підв'язки для коней. Щоб коні навесні не здохли, у конюшнях їх підв'язували до стелі. Боялися, щоб кінь не впав, бо тоді вже не міг устати. Так і висіли на шлейках. 103-річний вінничанин Мирон Жук згадує, як у виснаженої худоби текли з очей сльози. Казав, ніколи потім не бачив, як коні плачуть.

Замки на дверях. До Голодомору люди підпирали двері віником, каменем, або зачиняли на кілок. Крадіжок майже не було. А в Голодомор з'явилося прислів'я: "Ніч-мати, не вкрадеш — не будеш мати". Замки виготовляли ковалі й обмінювали на шапки, кожухи чи дерев'яні вироби.

Торгзіни (у деяких джерелах — торгсини, від слів з російської мови "торговля с иностранцами") — магазини, де селяни обмінювали дорогоцінні метали на харчі.

×